Читайте NV у Google
Лео Бабаута: «Уповільнюйте темп і насолоджуйтеся теперішнім моментом щоразу, як згадуватимете про це» (Фото: zorandim/Depositphotos)
Запасіться терпінням — на те, щоб їх сформувати, знадобиться час, але вони того варті
Нещодавно хтось сказав мені, що я — один з небагатьох його знайомих, хто, здається, загалом почувається щасливим. Більшість тих, кого він знає, включно з ним самим, зазвичай перебувають у стані стресу, гніву, тривоги, перевантаження, смутку тощо.
Це змусило мене замислитися: чи дійсно це так? А якщо так, то чому я цим зобов’язаний?
І, думаю, так і є. Звісно, я не почуваюся щасливим постійно — у мене бувають всі ті самі емоції, що й у інших людей, — але моїм базовим станом справді є щастя та спокій.
То чому ж мій базовий стан саме такий? Частково це може пояснюватися тим, що мені пощастило — я народився зі сприятливою біохімією мозку. Мені здається, що базовим станом моєї мами теж є щастя, тому причина може бути в успадкованих від неї генах або тому, як вона мене виховувала (зауважу, що для мого батька щастя аж ніяк не було базовим станом, і його методи виховання, безумовно, завдали мені травм, які довелося долати).
Але мені також здається, що я зміцнив цю особливість завдяки власним звичкам — психологічним і не тільки. Гадаю, вони можуть допомогти будь-кому, навіть якщо вам не поталанило з хорошою біохімією або люблячими батьками.
Давайте я розповім про ці звички докладніше.