Її особисте пекло. За що критики хвалять новий фільм Ніколаса Віндінґа Рефна
Читайте NV у Google
Кадр з фільму Її особисте пекло (Фото: Артахус Трафік)
В український прокат вийшов неоновий фешн-трилер Її особисте пекло — новий фільм режисера Ніколаса Віндінґа Рефна, який повернувся в кіно після 10-річної перерви.
Стрічка Її особисте пекло викликала семихвилинні овації та стала однією з найобговорюваніших прем'єр цьогорічного Каннського кінофестивалю, навіть попри те, що була представлена не в основній конкурсній програмі, а в позаконкурсній секції.
Про що фільм і що передувало його створенню
У футуристичному мегаполісі Японії загадковий туман перетворює місто на пастку. Акторка Елль тікає від токсичної родини та болісного минулого, тоді як американський солдат К розшукує зниклу доньку. Коли містом починає полювати загадковий убивця, їхні шляхи перетинаються — і обом доведеться зіткнутися з власними страхами.
Фільм став для Рефна своєрідним «воскресінням» — і не лише в творчому сенсі. У 2023 році режисер пережив зупинку серця під час операції. За його словами, до цього він відчував творче виснаження й не був упевнений, що хоче продовжувати знімати кіно. Пережитий досвід змінив його ставлення до життя і творчості та зрештою став поштовхом до створення нової стрічки.
Як фільм прийняли критики
Рефн повернувся — і залишився вірним самому собі. Її особисте пекло викликало жваве обговорення та поляризувало міжнародну пресу, але навіть скептики визнають майстерність режисера у володінні візуальною мовою. Найсильнішою стороною фільму критики називають не сюжет, а форму, атмосферу та здатність режисера перетворювати кіно на сенсорний досвід.
Видання TheWrap зазначає в своїй рецензії: «Найбільше захоплюють не спалахи жорстокості, а яскраве володіння Рефна візуальною мовою. Навіть за меншої кількості подій в сюжеті темна краса фільму здатна нести його вперед».
З цією думкою перегукується San Francisco Chronicle, де фільм називають «одним із найбільш сенсорних і чуттєвих видовищ, які тільки може запропонувати кіно».
Неонові кольори, насичене світло, екстравагантні декорації та повільний темп створюють сновидний простір. Sight and Sound описує фільм як «криваву неонову казку», в якій стиль переважає над змістом.
Говорячи про акторські роботи, критики найбільше виділяють виконавицю головної ролі Софі Тетчер. British Vogue описує її як загадкову й чуттєву присутність, яка водночас лякає та залишається чарівною. Видання також хвалить костюми, макіяж і кольори стрічки, називаючи «Її особисте пекло» гідним наступником «Неонового демона» — попереднього повнометражного фільму Рефна.
Окремо критики відзначають саундтрек Піно Донаджо — 84-річного італійського композитора, відомого, зокрема, роботою над Керрі Браяна Де Пальми. Це перша співпраця Рефна та Донаджо, і музика стала одним із найчастіше хвалених елементів фільму.
British Vogue в своїй рецензії пише про музику: «Музика Піно Донаджо пробирає до мурашок і за своїм розмахом майже гічкоківська. Саме вона зшиває цю дисонансну оповідь стрічки воєдино й надає їй пульсу, у потрібні моменти накриваючи хвилями тривоги й бажання, смутку та захоплення».
Що під поверхнею
За неоновою стилізацією та химерним сюжетом критики знаходять історію про самотність, травму й спробу вирватися з минулого. Slant особливо відзначає несподівану ніжність фільму, приховану за шарами гламуру, насильства та абсурду. Стрічку пропонують сприймати не як головоломку, а як емоційний досвід.
І головне
Її особисте пекло виявився доволі поляризуючим фільмом. Та навіть його найсуворіші критики визнають головну силу Рефна: здатність перетворювати кіно на унікальний візуальний досвід.
Уже з 3 вересня українські глядачі можуть самостійно перевірити, чи стане нове «воскресіння» Рефна поверненням, на яке вони чекали.
Автор: Євгеній Борисов