Читайте NV у Google
Приводом для розмови про жіночість Софійності став VI Саміт перших леді та джентльменів, що пройшов у Києві 23-24 серпня
На ньому сучасними українськими інтелектуалами саме Софійність була запропонована як відповідь на запитання: у чому секрет стійкості українців та де шукати опори для України і світу в часи невизначеності.
Один мій друг, відомий філософ і богослов, якось сказав, що Першою Леді України-Руси від часів її хрещення і до сьогодні є Богородиця-Оранта, яка вже 1000 років зустрічає тих, хто входить до Софії Київської,
І дійсно, коли ти заходиш до Софії Київської, то постаєш перед величною мозаїкою 11 століття, яка зображує жінку, що підняла руки чи то в молитві, чи то в бажанні нас зупинити.
Оранта в перекладі з грецької «Та, що молиться»
Християни без сумніву впізнають Діву Марію і називають її Орантою, що в перекладі з грецької «Та, що молиться». Але Київську Оранту ще називають Нерушимою Стіною. Бо довкола неї є напис грецькою зі старозавітного Давидового псалма: «Бог посеред неї (нього), вона (воно) не зрушиться». Перед нами приклад богословської алюзії, що наразі прихована через міжмовну родову асиметрію. В українському перекладі псалом звучатиме «Бог посеред нього…», бо мова про місто Єрусалим. Але в грецькій слово «поліс» жіночого роду і таким чином виникає алюзія, коли цим написом оповита Оранта: «Бог посеред Неї…» — це й про Богородицю, а також й про місто, покровителькою якого Вона є. А ще саме Богородиця є Домом Премудрості, священним сосудом втілення Боголюдини Христа, про що ми обов’язково поговоримо до храмового свята Софії Київської — Різдва Богородиці у вересні.
Але на цьому геніальний асоціативний ряд, що активується для різних культур та давніх релігій, лише починається.
Грек, вихований на античній міфології, згадає про Афіну Палладу, богиню мудрості та справедливої захисної війни, покровительку міста Афіни.
Наші ж пращури-поляни, як і ми через тисячоліття, в образі жінки з піднятими руками впізнаємо один з головних орнаментів наших вишиванок та писанок — Берегиню.
Та й загалом, як стверджують дослідники міфів та релігій, в шануванні Діви Марії, особливо серед народів-хліборобів, продовжує жити дохристиянський культ Великої Богині, головним символом якої є Сонце. Можливо, саме тому ми знаходимо у вівтарі Софії Київської цілий ряд мозаїчних хрестів-сварг.
А ще київська Богородиця-Оранта є символом напівзабутого жіночого церковно служіння, бо вбрана вона у ризи диякониси. Саме тоді, коли грецькі майстри викладали Оранту в Києві, в Церкві Візантії припинилася традиція поставляти жінок на служіння дияконис, яке існувало тисячу років до того з апостольських часів як служіння турботи про вдів, сиріт і знедолених. І от ще через тисячу після зникнення цього служіння, в 20-му столітті і в православному, і в католицькому світах почали говорити про необхідність відродження інституту дияконис у Церкві. А зовсім нещодавно у 2016 році відбулося поставлення перших дияконис в древньому православному Олександрійському Патріархаті на служіння катехизації та допомозі при хрещенні жінок, духовній освіті та благодійності.
Можливо, маючи таке символічне нагадування в Софії Київській, Українській Церкві, перед якою постають виклики війни та її наслідки, коли є потреба бути поруч з вдовами, сиротами, людьми з тілесними і психологічними травмами, варто помислити відродження інституту дияконис — жінок-капеланів в різних сферах служіння Церкви людям і суспільству. І це було б мудрим софійним рішенням.
А ми повернемося безпосередньо до Софії — Премудрості Божої, яку ми, християни, традиційно впізнаємо у Христі — втіленому Слові Божому, якого апостол Павло називає Божою силою і Божою Мудрістю, про що й написано на фронтоні Софії Київської.
Але тема Софії — Премудрості Божої в біблійних текстах виникає задовго до Різдва Христового. Ми читаємо про Неї в біблійних сапіенціальних книгах: в Притчах і Книзі мудрості Соломона, в Псалмах, в Книзі Еклезіаста, в Книзі Йова, в Книзі мудрості Ісуса, сина Сираха тощо.
В Притчах Соломона Софія — Мудрість (єврейською Хохма) говорить про себе, як про ту, що існує «від початку віків, — раніше буття землі», що була майстринею-помічницею Богові, «коли Він закладав основи землі», яка була Його «задоволенням», «усмішкою на Його устах»; яка «збудувала собі дім» і кличе до себе синів і дочок людських.
Про Божественну Софію — Мудрість говорили не тільки біблійні пророки та отці Церкви, але й релігійні містики в юдаїзмі, християнстві та ісламі. Ця тема поставала в богослівʼї та релігійній філософії впродовж століть.
Деякі з цих текстів приймалися традицією, а деякі відкидалися. Особливо це стосується теми жіночості Софії або софійності Жіночого. Натомість неможливо заперечувати, що навіть в біблійних і традиційних образах Софії — Мудрості присутня жіночість. А наша тисячолітня культура бачить українську жінку мудрою, а значить софійною берегинею.
(Далі буде)