Не знав Польщі, не знав Росії. Що спільного між Міцкевичем і Гоголем
Читайте NV у Google
Польський національний поет-пророк Адам Міцкевич ніколи не бував за свого життя ні у Варшаві, ні у Кракові, ні в Любліні, ні у Ґданську
Цікавий факт.
Він узагалі на території сучасної Польщі ніколи не бував. Ну, майже. Заїхав тільки на пів року до Познанського князівства, що було під Пруссією. А кордону перетнути у 1831−32 роках так і не встиг, бо стрьомно і страшно — буяло Листопадове повстання, до якого він попервах дуже хотів приєднатися, але оскільки воно вже під ту пору зазнавало поразки, то і їхати вже сенсу не було.
Інша справа — Україна. Тут він пробув довго, і географія його поїздок вельми широка: Київ, Харків, Одеса, Крим, Єлисаветград: «Вплинолем на сухеґо пшествур оцеану. Вуз нужа шє в жєльоношчь і як лудка броджі».
Від цих одноманітних берізок можна було збожеволіти
Неймовірно: національний поет не мав Польщі у своєму життєвому досвіді. Лише в уяві. Може, тому її так сильно й любив. Ну, і вона його — мабуть, із тієї самої причини.
Трохи схожа історія з Миколою Гоголем, який фактично не знав Росії, крім Петербурга та Москви. Що не завадило йому написати Мертві душі і вивести цю глибинну Росію на чисту воду. Поза двома столицями — Петербургом і Москвою — Гоголь провів на території сучасної Росії лише лічені місяці, які обмежувалися панськими маєтками його друзів. 30 із 43 років життя Гоголь провів в Україні та Італії. Розумію Гоголя.
Від цих одноманітних берізок можна було збожеволіти. Що він, зрештою, і зробив.
Текст опублікований з дозволу автора