Читайте NV у Google
Фундаментальні причини ударів росіян взагалі не мають розглядатися з точки зору «це за те, що ми кудись там вдарили»
Інколи зазираю у Фейсбук і не можу зрозуміти, що у деяких людей за проблема з мисленням: воно фантастично-магічне чи просто пам’ять коротка?
Але це не заважає їм експертно розмірковувати про мету/цілі/результати наших діпстрайків по території РФ, а також про причини їхніх «атвєток».
От все ж їм ясно — щоб не горіли нині епіцентри з розетками, то не треба бити по вайлдберіз.
Бідний бізнес, та за шо… Припиніть.
Бізнес — бідний, безперечно.
Водночас він же таким весь час був. Я ж памʼятаю, хто перший почав бити по складам. Це був кінець лютого-початок березня 2022 року, коли чорний густий дим під Києвом від палаючих складів стояв тижнями до неба. Багато хто не бачив, бо відлетів у різноманітні безпечні території, але видовище так собі.
Багато хто не бачив, бо відлетів у різноманітні безпечні території
Гасити було нікому.
Памʼятаю прильоти по Епіцентрах. Торгівельних центрах, де загинула, в тому числі, Нікіфорова Лілія Іванівна.
Все це відбувалося постійно 4 роки поспіль.
Памʼятаю, як саме росіяни 3 березня першими вдарили по пасажирському поїзду в Ірпені.
Лікарні. Пологові. Рейсові автобуси. Випадкові перехожі.
Немає нічого такого, по чому б вони перші не били.Невмотивовано. Безпричинно. Абсолютно безкарно.
ТЕЦ. Газорозподіл. Нафтовики. АЗС.
За АЗС і нєфтянку я особливо «люблю», бо нам їх виносили ще в 2022 році, коли я вимушений був по Києву їздити на ровері, щоб зберегти соляру для буса з гуманітаркою, що ми везли на схід.
Чому вони це робили?
Бо а) можуть б) хочуть в) ми нічого їм не могли зробити.
Ну, ладно, скажуть наші просвітлені фейсбучні тактики-стратеги.
От ми зараз вдарили по БГТУ. Це Бєлгородський універ, де розробляли безпілотники. Та зачєм? Це ж виш! Тепер вони по нашим універам та інститутам вдарять!
Ой. Твою ж бригаду. Сумський універ постійно страждає від прильотів. Харківському влітало дуже крепко.
Ще в 2022-му росіяни повиносили нам купу наукових установ — від астрономічних, музейних до серйозно-технологічних. Навіть по джерелу нейтронів жахнули. А Інститут біохімії НАН України вони нащо понищили кількома реактивними шахедами 2 липня 2026 року?
Що то за унікальний Інститут і чим росіяни йому нашкодили — читайте в Куншт.
Я до чого це.
Ми раніше не могли по ним бити, то все наче логічно було — терпимо, втираємось. Зараз отримали змогу бити — почалося виття, що нам тепер прилетить.
Трясця, серйозно? Це якась схиблена логіка. Жертву ґвалтують. Але опір жертви, мовляв, призведе до ще більшого зґвалтування.
Цирк.
Немає секретної фундаментальної причини, чому росіяни палять нам склади чи заправки. Вони хочуть спалити нам все — військових, комуналку, економіку, зерно — от і вся причина.
Так, наші дії можуть змінювати порядок об'єктів у цій черзі.
Але фундаментальні причини ударів взагалі не мають розглядатися з точки зору «це за те, що ми кудись там вдарили».
Вони хочуть нас убити, всіх. Обнулити державність. Знищити економіку. Захопити і перевиховати дітей.
Якби вони могли (а вони нарощують спроможності) — вони б били по усьому і весь час.
Тому наш вибір дуже і дуже вузький:
— бити по пріоритетним військовим цілям (це нам допомагає в короткостроковій перспективі)
— бити по усьому, що живить військову машину — від палива до заводів (це дарує полегшення в середньостроковій перспективі)
— завдавати максимально важкі удари по економіці. Бо лише економічний крах здатен запустити якісь процеси, що змусять їх від нас від… відчепитися.
Так, вони і далі битимуть по нам. Будуть жертви та руйнування. Одначе ми не оминемо цей шлях, бо вибору, окрім як капітулювати, у нас немає.
Є ще, правда, кілька речей, які ми могли б пофіксити всередині. Типу, припинити перекладати плитку на тротуарах і гранітні бордюри, будувати потєшні мости і викладати газони (Київ кончений на всю голову), а замість цього будувати укриття для абсолютно беззахисних від балістики киян.
Щось таке придумати, щоб фантастично-дивні батьки направляли своїх дітей вчитися не на менеджмент, а на умовну фізику (перекос заяв в цьому році — в понад 100 разів. Де ж тим зенітним ракетам взятися).
Прибрати від освіти тупих депутаток, що мріють про скасування НМТ з математики (знову ж, де братися нашій балістиці).
Почати нарешті роботи над власною ядерною зброєю без економічного скиглення (фінансово ми вже втратили кілька арсеналів) та ліберальних розшаркувань про «ядерна зброя нічого не змінить».
Мобілізувати тих, хто має служити, щоб замінити тих, хто на фронті вже 12−4 роки.
Відправити проросійську колону в стійло, закрити ухилянтських блогерів, забрати у дубінського фейсбук…
Та тисячі пунктів і задач, насправді.
Але в першу чергу — бити по Росії. Переносити бавовну на її територію. Нищити все і не мати жодних докорів сумління (звісно, в рамках Женевських конвенцій). Ми маємо на це право.
Паліть, братики. Паліть.
Текст опубліковано з дозволу автора