Читайте NV у Google
Не побачила жодної бездомної людини! — заявила відома американська блогерка Лора Лумер під час свого візиту до України
Американка очікувала побачити у нас велику кількість бездомних, оскільки багато людей втратили житло через війну.
Дійсно, основна причина бездомності в Україні сьогодні — це втрата житла через військові дії та окупацію. Як показали результати нашого дослідження, 46% бездомних втратили житло через війну, — тобто практично кожен другий в Україні сьогодні не має житла через Росію. У зв’язку з цим обличчя бездомності дуже змінилося. Бездомних дуже складно відрізнити від інших людей.
Тим часом кількість бездомних в Україні сягнула 1 млн осіб — про це кажуть дані Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України. На жаль, держава не бачить масштабів проблеми. Міністерство соціальної політики України офіційно фіксує лише 12,5 тис. осіб.
40% бездомних в Україні, за нашим дослідженням, становлять ВПО. І тут ідеться не про людей у місцях тимчасового перебування, а про тих, хто опинився на вулиці чи у притулках. Це свідчить про те, що державна політика щодо ВПО працює неефективно.
Але ще більше жахає інший факт.
40% бездомних в Україні, за нашим дослідженням, становлять ВПО
Українські захисники сьогодні стрімко поповнюють ці лави. Серед бездомних — 6% ветеранів! Це люди, які не мають куди повертатися після фронту й перебувають у вкрай складному психологічному стані.
З такою ситуацією, зокрема, зіткнулися Ярослав Головко й Олександр Білий. Ветерани опинилися у нашому притулку в Одесі, одразу отримали допомогу та зрештою змогли стати на ноги у складний період після повернення з фронту.
Украй важливо відразу підхопити людину, коли вона опинилася у скрутній ситуації. Бо існує так звана «моральна кар'єра бездомного», коли протягом 3−6 місяців відбувається трансформація самосприйняття особистості — від звичайної людини до людини, яка перебуває у маргінальному становищі та не має бажання його змінювати. Це мають робити не тільки благодійні організації. Це завдання держави — не залишати таких людей напризволяще.
На жаль, система соціального захисту в Україні не справляється з масштабами викликів, спричиненими війною. Існують деякі державні програми, як-от єВідновлення і єОселя, які безумовно є важливими у вирішенні житлового питання. Але вони не покривають усі категорії бездомних осіб та є обмеженими у ресурсах.
Наразі в Україні практично відсутній ринок соціального житла, який в інших країнах був би основним інструментом у подоланні бездомності. Його запуск є одним із завдань Плану України в межах Ukraine Facility, законопроєкт Про соціальне житло наразі у розробці. Важливо, щоб цей документ створив дієвий механізм для запуску системи соціального житла, яке буде доступне для найуразливіших категорій осіб, зокрема бездомних осіб.
При цьому слід розуміти, що проблема бездомності лежить не лише у площині житла. Це також питання соціальної адаптації людини, зокрема працевлаштування, надання психологічної підтримки тощо.
Тому в законопроєкті Про соціальне житло вкрай важливо передбачити разом із наданням соціального житла соціальний супровід для найбільш вразливих категорій, які цього потребують. Така модель має допомогти бездомній людині повернутися до нормального життя і стати на власні ноги.
Про це все говорили на першій в Україні конференції з подолання бездомності, яка зібрала представників держави, місцевого самоврядування, громадського сектора й іноземних експертів. Проблема бездомності потребує системного вирішення та міжсекторальної співпраці. Бездомність має трансформуватися із соціального тягаря для держави в економічну вигоду. Такий приклад продемонструвала Фінляндія, яка спрямувала кошти з утримання притулків на соціальне житло і зрештою скоротила державні витрати.
Для України бездомні особи можуть стати ще й важливим трудовим ресурсом в умовах дефіциту кадрів. Бо 77% бездомних в Україні — не мають роботи. І їхнє працевлаштування — вигідна альтернатива для відбудови країни за рахунок власного населення, а не завезення мігрантів.