Читайте NV у Google
Свіжі опитування показують зростання кількості громадян України, які не планують повертатися в Україну
Європейські урядовці активно обговорюють законодавчі ініціативи створення умов для українських біженців, що допоможуть їм закріпитися на новому місці та отримати статус постійного мешканця. Підозрюю, що вже до кінця року буде ухвалено закони, які дадуть змогу українцям перебувати в країнах ЄС у статусі біженця і після війни, а згодом отримати статус постійного жителя або громадянство за умови складання всіх необхідних норм — мова, законодавство, історія тощо. Насильно тримати нікого не будуть, навпаки — створять умови для того, щоб було бажання залишитися.
Уже зараз є величезна кількість програм різного рівня з метою забезпечення сприятливих умов для місцевої інтеграції. Вивчення мови, пошук роботи або перепрофілювання, а також хороші умови для навчання та лікування дітей біженців зроблять свою справу. Європі потрібні розумні, талановиті, креативні, працездатні, активні нові громадяни, які зможуть інтегруватися в соціум. А те, що це величезна кількість жінок фертильного віку, доповнює мотивацію створити умови для них і їхніх чоловіків, які з великою вірогідністю їхатимуть, щоб об'єднуватися із сім'ями.
Свіжі опитування показують зростання кількості громадян України, які не планують повертатися в Україну через те, що вважають, що дітям краще буде в Європі, та не бачать для себе можливості знайти роботу або ж не мають де жити. Питання безпеки, соціальних умов і майбутнього для дітей допомагають їм зробити вибір на користь Європи. Якщо у вересні 2022 року таких було менше 20%, то тепер їхня кількість наближається до 50%. Тенденція вкрай небезпечна і вимагає активних дій української влади для створення умов і гарантій для біженців.
Тепер їхня кількість наближається до 50%
На тлі всього цього Україна веде абсолютно пасивну політику щодо повернення біженців. Відсутня стратегія щодо повернення біженців. Комунікація з ними перебуває на низькому рівні. Влада не може або не хоче запропонувати біженцям навіть візію їхнього повернення.
Це призведе до того, що ми побачимо ефект, подібний до того, який був зафіксований у країнах колишньої Югославії, куди повернулося не більше 30% після закінчення війни. І не повернулися вони з тих самих причин, які я описав вище.
На тлі всього цього не додають мотивації повертатися постійні корупційні скандали, узурпація влади однією силою і правове свавілля в Україні. Наші громадяни не сліпі і вміють порівнювати, роблячи вибір у вигідніший для себе бік.
Великою дурістю буде сказати «і нехай не повертаються». Адже сказати можна, але хто буде відновлювати Україну, платити податки, утримувати держапарат і пенсіонерів, народжувати нових громадян і створювати валовий внутрішній продукт? Не меншою дурістю буде сказати «війна закінчиться, і всі повернуться». Повернутися треба кудись. Має бути житло, робота, охорона здоров’я, навчання для дітей, а головне — безпека і гарантії впевненості в завтрашньому дні. До речі, чимала кількість біженців говорять про те, що чекають закінчення війни для продажу своїх активів в Україні — квартир, будинків, землі, з подальшим виведенням виручених коштів для забезпечення життя в Європі. Така сама модель була помітна і в країнах колишньої Югославії після війни. Приклади є. Але наша влада не здатна їх проаналізувати і зробити висновки. Тому не діє і лише імітує бурхливу діяльність.
Чи можна це змінити? Ще можна, але вже не так ефективно, як раніше, а часу все менше. І з кожним місяцем бездіяльності влади України кількість людей, які приймуть для себе кардинальне рішення не повертатися, лише зростатиме. А це призведе до катастрофічних змін для України. Але нашу владу це, схоже, не турбує. Якби турбувало, то ми б побачили реальні дії та стратегію. А їх немає.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV