Читайте NV у Google
Уся увага медіа зосереджена на Костянтинівці, тоді як реальна проблема поступово перетворюється на катастрофу на зовсім іншому напрямку
Реальна проблема фронту — не Костянтинівка… а східний фланг Слов’янсько-Краматорського плацдарму, колишній Сіверський напрямок.
У той час, як уся увага медіа зосереджена на Костянтинівці, реальна проблема не просто загострюється, а неухильно перетворюється на катастрофу — і то на зовсім іншому напрямку! До того ж, цей незворотний процес триває вже цілий рік.
Ще рік тому я звертав увагу на те, що Сіверський напрямок просідає неочікувано швидко, з огляду на те, що тисне на нього не якесь елітне формування чи скупчення сил і засобів, які переважають за чисельністю та спроможностями, а 3-тя ЗВА, що складається переважно з донецьких чмобіків. Однак уся ця маса, яка з жовтня 2022 року зазнавала нищівних ударів під Білогорівкою, а згодом перейшла до інтенсивного просування, не могла здійснити це завдяки якійсь генетичній чи тактичній еволюції.
Сіверський напрямок просідає неочікувано швидко
Згодом ця інформація підтвердилася: звіти, що надходили із Сіверського напрямку у 2025 році, не відповідали дійсності, а на більшості напрямків просування ворога не лише не було створено достатніх перешкод для його сповільнення, але й бракувало необхідних сил для стримування.
Наслідком брехні та бездіяльності на Сіверському напрямку в період із 1 червня 2025 року до 1 січня 2026 року стала втрата понад 220 км², а також самого міста Сіверськ, яке мало дуже хороший потенціал для оборони та виснаження противника, але було захоплене всього за три тижні…
На сьогодні передові підрозділи окупантів вийшли на околиці Рай-Олександрівки. Під їхнім контролем перебуває вся вулиця Підгірна цього населеного пункту. Таким чином, використовуючи особливості рельєфу та ландшафту, противник щомісяця й щотижня розширює зони контролю на тактичному рівні, створивши наразі вкрай загрозливий «кишеню» для наших підрозділів — від Рай-Олександрівки до Липівки, що становить 40 км² зони ризику.
Сумарні втрати територій на цій ділянці бойових дій із 2025 року перевищують 400 км². Для порівняння: на Костянтинівському напрямку з 1 липня 2025 року до 1 липня 2026 року втрачено близько 300 км², однак бої за Костянтинівку триватимуть іще місяцями, як і бої за саму Дружківку й інші населені пункти, зокрема Олексієво-Дружківку. Водночас на східному фланзі відстань від зон проникнення противника до Слов’янська становить 10 км.
Залишається актуальним запитання: як найнікчемніша армія у складі російських окупаційних військ змогла це здійснити? Чому вони активно просуваються, використовуючи очевидні недоліки рельєфу та ландшафту, які мали б бути заздалегідь перетворені для них на нездоланну смугу перешкод? І чому всі обговорюють «гойдалки» в Костянтинівці, тоді як реальною зоною ризику є саме східний фланг Слов’янського напрямку?
Ось уже рік розводжу руками від подиву.
Можливо, у вас є відповідь на це запитання?
Текст опубліковано з дозволу автора