Читайте NV у Google
Континентальна Європа, мабуть, занадто налякана, щоб витягнути голову з піску і виявити щось, що нагадує амбіції
У нещодавньому коментарі Джемма Ченер Ден і я стверджували, що Захід повинен відкрити очі на те, як розвивається світ, особливо у світлі нової Стратегії національної безпеки США, яка, мабуть, закликає до поділу світу на три блоки (навколо США, Китаю і Росії). Нині, коли 2026 рік ледь розпочався, президент Дональд Трамп вибив ґрунт з-під ніг усіх, хто ще вірив у можливість порятунку старого міжнародного порядку. Нічний рейд з метою захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро підтверджує, що ми вступили в нову еру.
Трамп показав, що його адміністрація має намір робити все, що хоче, згідно зі своїм власним визначенням «права» і без урахування міжнародного права або правил ведення бойових дій. Це означає, що решта Заходу має дивитися правді в очі і перестати ховатися за ввічливістю і стандартними дипломатичними формулюваннями. Старі друзі, партнери та союзники Америки повинні дати вичерпні пояснення своєї позиції на світовій арені. Переконливі банальності більше не допоможуть. Нові економічні, геополітичні та дипломатичні реалії стають дедалі очевиднішими з кожним тижнем.
Примітно, що цього року виповнюється 25 років з моменту публікації моєї статті, в якій я вперше використав абревіатуру BRIC (спочатку Бразилія, Росія, Індія і Китай). Як я вже підкреслював раніше, моя аргументація на користь важливості цих країн ніколи не стосувалася інвестицій. Йшлося про необхідність більш справедливого, більш представницького та ефективного глобального управління, заснованого на тому, що я вважав новими економічними і стратегічними реаліями.
Захід має дивитися правді в очі
Наприклад, з появою єврозони і єдиної валюти я поставив запитання, чому Франція, Німеччина та Італія, як і раніше, мають бути представлені індивідуально у великих організаціях глобального управління, особливо в тих випадках, коли вони посідають місця інших країн, міжнародне значення яких буде тільки зростати.
Уже 25 років тому було ясно, що відносний економічний вплив цих європейських країн буде слабшати. А тепер, коли Європейський союз і євро існують уже кілька десятиліть, цілком розумно замислитися над питанням, якій меті вони послужили. Чому європейці не зробили того, що необхідно для створення економії за рахунок масштабу, яка дала б змогу їхній промисловості забезпечити зростання продуктивності, що в кінцевому підсумку підтримує вищий рівень життя?
Звісно, ставлячи це запитання Європі, я маю включити до нього і Сполучене Королівство. Моя країна і всі інші західні держави повинні терміново проаналізувати свої довгострокові пріоритети. Підхід адміністрації Трампа ще більше підкреслив безтурботну самозаспокоєність решти Заходу. Якщо зараз не час для західних країн сформулювати свої основоположні переконання, то коли ж? Що ви дійсно цінуєте і як ви забезпечите послідовне дотримання ваших цінностей у своїх відносинах з рештою світу?
Стверджуючи, що європейці повинні приділяти більше уваги великим, густонаселеним країнам з економікою, що розвивається, я очікував, що в міру зростання цих країн вони вимагатимуть більшого впливу на міжнародній арені. Китай та Індія вже досягли того економічного рівня, який я передбачав у своїй статті про БРІКС, навіть якщо дві інші країни, Бразилія та Росія, ще не досягли його. А з 2008−2009 років країни БРІКС (до яких 2010 року приєдналася Південна Африка) часто виступають єдиним фронтом, принаймні символічно, на своїх щорічних самітах.
Зовсім недавно до БРІКС приєдналися нові члени — Єгипет, Об'єднані Арабські Емірати, Ефіопія, Індонезія та Іран. Незважаючи на свої власні зусилля з розвитку транскордонного співробітництва, країни БРІКС+, як і раніше, вимагають — і здебільшого заслуговують — більшого впливу в глобальних справах.
У цьому контексті показово, що, за даними Politico, адміністрація Трампа вивчає можливість створення C5, до якої ввійдуть США, Японія і три члени БРІКС: Китай, Індія і Росія. Це близько до тієї схеми глобального управління, яку я запропонував 25 років тому, незважаючи на відсутність Бразилії або будь-якої європейської країни. Хоча це може виявитися пустушкою, такі повідомлення дають уявлення про те, кого адміністрація Трампа вважає значущим. Трамп, можливо, вважає за краще об'єднуватися з ідеологічними однодумцями, але якщо Європа зможе продемонструвати більший успіх в економічній і технологічній сфері, можна уявити, що вона приєднається до майбутнього C7.
До честі канадського прем'єр-міністра Марка Карні, він, схоже, усвідомлює глобальні зміни, що відбуваються. Він прагне зміцнити двосторонні відносини з Китаєм і серйозно розмірковує над тим, яке поєднання реалізму і цінностей слід прийняти Канаді. Аналогічним чином, хоча Велика Британія все ще страждає від самонав’язаної травми після Brexit, вона все ж таки робить невеликі кроки в тому ж напрямку.
Навпаки, континентальна Європа, як і раніше, залишається в невіданні. Мабуть, вона занадто налякана, щоб витягнути голову з піску і проявити щось, що нагадує амбіції. Але з ясним баченням і рішучістю довести справу до кінця, ніколи не знаєш, як можуть скластися справи через 25 років. Настав час для нових ідей про БРІКС+.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена
Copyright: Project Syndicate 2026