Тривожний сигнал для України. Що почалося у Чехії

Якщо на одній з тихих вуличок у центрі Праги відчинити вікно, перше, що ви почуєте, буде характерне трррк-трррк-­трррк — це валізи на коліщатках стукають по бруківці: коли туристи йдуть у готель або у свій Airbnb. Минулого року столицю Чехії відвідали 8 млн людей. Блукаючи Прагою і заповнюючи бари Старого міста радісним гулом голосів, ці гості, більшість із яких, імовірно, навіть не підозрюють про нещодавню перемогу на виборах в Чехії правопопулістських націоналістичних партій, можуть подумати, що перебувають у звичайній європейській країні. І знаєте що? Вони мають рацію.

А ось більш обізнані газетні оглядачі, які прагнуть привернути увагу гучним узагальненням, розповідають зовсім іншу історію. Вони стверджують, що Східна Європа повертається до свого природного стану. Мовляв, до вже існуючих подібних процесів в Угорщині, Польщі та Словаччині, тепер доєдналась і Чехія. Але як це часто буває, істина значно складніша і тривожніша.

36 років тому, під час Оксамитової революції восени 1989 року, люди у Празі постійно повторювали мені, що вони просто хочуть жити в «нормальній» країні. Під «нормальною» вони мали на увазі Західну Німеччину, Францію, Велику Британію, Іспанію чи Італію. Тепер Чехія саме така країна. Щоправда, поняття «нормальності» дуже змінилося з того часу. Тоді західна «норма» була ліберальною, інтернаціоналістською та проєвропейською. А сьогодні вона стає все більш антиліберальною, націоналістичною та євроскептичною.

Стає все більш антиліберальною, націоналістичною та євроскептичною

Під час нещодавньої передвиборчої кампанії чинний прем'єр-міністр Петро Фіала намагався мобілізувати чеських виборців, запитуючи: «Ми хочемо рухатися на Схід чи на Захід?»

Але що це означає, якщо «Захід» сьогодні — це президент США Дональд Трамп, прем'єрка Італії Джорджа Мелоні, а також британець Найджел Фарадж з його пар­тією Reform UK, німецька Альтернатива для Німеччини (AFD) і французьке Національне об'єднання?