Чим соціальна звітність бізнесу допоможе Україні

Обладнати дата-центри сонячними батареями і на 100% покрити свою потребу в електроенергії, як Apple. Контролювати якість іграшок, які виготовляєте для дітей в усьому світі і забезпечувати 0% браку, як LEGO. Інвестувати в школи для малого і середнього бізнесу, як Нова пошта. Підтримувати талановитих школярів і студентів, як Київстар. Відкрити цех, який забезпечує бійців АТО заготовками для борщу, як черкаський підприємець Андрій Бортник. Цими та іншими кроками український та світовий бізнес робить життя локальних громад кращим і звітує перед ними про це. І якщо соціальне підприємництво на кшталт українських закладів Pizza Veterano в Україні чи британських благодійних ресторанів Fifteen Джеймі Олівера активно поширюється світом, то лише 20-40 вітчизняних бізнесів публікують у відкритий доступ повноцінні соціальні звіти. При цьому в міжнародному масштабі офіційно звітують як мінімум 40 тисяч компаній.

Чому що більше соціальної звітності, то краще для України? Тому що це добрий знак про конкретну компанію та країну для інвесторів і решти світу. Послідовна стратегія з КСВ у великих компаній давно стала позитивним маркером, що додає ваги під час виходу на IPO чи залучення зовнішнього капіталу. Та навіть якщо ви – стартап, але втілюєте екопроекти в місті, де розташоване ваше виробництво, ставите собі довготривалі плани зі сталого розвитку, інвесторам буде важливо про це знати. В результаті послідовна активність, яка несе цінність суспільству, підвищує капіталізацію компанії, вона стає більш конкурентоздатною на внутрішньому і зовнішньому ринках. Напевно, з таких незначних на перший погляд речей починається інвестиційна привабливість міста, області, країни.

Я впевнений: в найближчі роки соціальних звітів бізнесу в Україні стане більше. Аби це сталося швидше, підприємцям варто позбутися деяких хибних асоціацій. Скажімо, є думка, що випускати соціальні звіти – це розкіш і привілей для великих корпорацій. Ні! На створення першого соціального звіту в Нова пошта пішла лише сотня годин роботи кількох членів команди. Компанія надрукувала звіт невеликим накладом, на екологічному папері. Звісно, оформити документ можна інакше – Heineken у 2015 році зняли трейлер до свого Sustainability report з відомим репером у головній ролі. Це питання фантазії, смаку і можливостей. І бажання.

Ще одна думка – зараз кожна друга компанія час від часу робить добрі справи, невже цього не досить? Так, соціальних проектів дійсно побільшало, але їм бракує стратегії. В ідеалі програми сталого розвитку будуються на реальних цінностях перших осіб компанії та довгостроковому плануванні. До прикладу можна взяти CEO глобальної корпорації Unilever Пола Полмана та Sustainable Living Plan, втілення якого в компанії триває з 2010 року. До 2020 року там планують допомогти понад мільярду людей по всій планеті з питаннями охорони здоров’я, а до 2030 – вдвічі скоротити глобальні екологічні наслідки виробництва та використання своїх продуктів. Відчуваєте різницю з українськими реаліями? Наш бізнес частіше обирає ситуативний підхід і стратегію коротких горизонтів. Потрібен час, аби підприємці переосмислили цінність, яку несуть світові (окрім, звісно, якісних продуктів і сервісів).

Допомогти цьому можуть зокрема й українські медіа. Я багато років поспіль слідкую за темою sustainable business у провідних європейських ЗМІ на кшталт The Guardian. У виданні є окремий розділ про те, як глобальна бізнес-спільнота робить світ кращим для життя. Водночас українських журналістів в темі КСВ можна перелічити на пальцях однієї руки, а про специфічне ставлення медіа до теми можна все зрозуміти з сюжетів після випусків новин. Бізнесу, що сприяє позитивним змінам в Україні, потрібно більше уваги і стимулів громадськості. Тоді молодий рух підприємців, що зараз стає на ноги, матиме вдалі приклади для наслідування і своїх пророків у вітчизні. А це завжди запускає ланцюгову реакцію змін.