Висока ціна політичної параної. Чим розплатяться Путін і Трамп
В авторитарних системах національні інтереси часто вступають у суперечність із переконаннями, бажаннями і страхами лідера. І що централізованіша влада, то вища ймовірність, що вони візьмуть гору
У різних варіантах цю динаміку сьогодні можна спостерігати в Китаї (де жертвами параноїдальних чисток, розпочатих головою Сі Цзіньпіном, нещодавно стали двоє найвисокопоставленіших офіцерів Народно-визвольної армії), Росії та США.
Рішення президента Росії Володимира Путіна почати повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року чудово ілюструє проблему. Буквально кілька років тому Росія перетворювалася на глобальну силу у сфері фінансових технологій, а в рейтингу Brand Finance Banking 500 Сбербанк, де більшість акцій належить державі, визнавали найсильнішим банківським брендом у світі. Повідомляли, що 2019 року Російський фонд прямих інвестицій залучив $2 млрд від іноземних інвесторів на підтримку вітчизняних компаній — розробників штучного інтелекту — у межах широких зусиль Росії зі зміцнення екосистеми стартапів.
У 2020 році Путін заявляв, що «високі технології» потрібні, щоб забезпечити майбутнє «окремої цивілізації» Росії. Однак технологічні інновації не можуть бути успішними без інтелектуальної свободи і без доступу до глобальних знань. Війна в Україні, що стала результатом великодержавних фантазій Путіна, знищила і те, і інше. І вона оголила корупцію в російській військовій промисловості й офіцерському корпусі: перші місяці війни пройшли під знаком неякісної техніки і некомпетентного військового планування. Це спровокувало чистку серед офіцерів і корпоративних босів, якої Росія не бачила від часів падіння комунізму.
Війна в Україні знищила і те, і інше
Сьогодні Росія зациклилася на обтяжливій війні на виснаження. І поки Путін продовжує говорити про важливість технологічного лідерства, у Росії відбувається «зворотна індустріалізація»: високотехнологічні галузі поступаються місцем трудомісткішим галузям військово-промислового комплексу.
Сі Цзіньпін, як і Путін, дозволяє особистим забаганкам і слабкостям, серед яких історичні образи і мрії про імперську спадщину, визначати політичні рішення, включно з «незворотнім» планом «возз'єднання» з Тайванем. Але у нього, схоже, є ахіллесова п’ята — він явно одержимий ліквідацією загроз своїй владі — як із боку впливових генералів, так і корпоративних лідерів, подібних до Джека Ма з Alibaba.
Після приходу до влади у 2012 році Сі Цзіньпін — під приводом боротьби з корупцією — покарав понад 200 тисяч держслужбовців, включно з багатьма офіцерами армії Китаю (НВАК). У жовтні минулого року дев’ятьох генералів було звільнено за «дисциплінарні порушення» і «посадові злочини». З 2023 року 29 із 42 вищих військових керівників країни були звільнені, а деякі зникли. Додайте до цього нещодавнє відсторонення Чжана Юся і Лю Чженьлі, проти яких розпочато розслідування за підозрою в «серйозних порушеннях дисципліни і закону», і вийде, що НВАК сьогодні фактично позбулася вищих офіцерів із реальним бойовим досвідом.
Китай може дорого заплатити за параною Сі (як, власне, і сам Сі), бо створення силового вакууму в армії — це ризикована затія. Таким був урок для Йосипа Сталіна після «Великого терору» в 1936—1938 роках, коли було страчено 80 зі 100 вищих адміралів і генералів Червоної армії та до 30 тисяч червоноармійців. Офіцерів, які зазнали репресій, включно з маршалом Михайлом Тухачевським, який модернізував Червону Армію, а також Василем Блюхером і Олександром Єгоровим, звинувачували у змові з Німеччиною з метою повалити Сталіна.
Коли у Європі вибухнула війна, Червона армія настільки відчайдушно потребувала компетентних військових лідерів, що одного з репресованих командирів, маршала Костянтина Рокоссовського, звільнили з ГУЛАГу в 1940 році, а потім він знову увійшов до складу вищого командування. У 1945 році він керував одним із флангів Червоної армії в марші на Берлін. Коли 1956 року Микита Хрущов виступив із сенсаційною «секретною доповіддю» перед вищими ешелонами радянських комуністів, він озвучив те, про що мовчали: Сталін відчайдушно захищав свою владу і це зробило СРСР уразливим перед нацистським вторгненням і, ймовірно, затягнуло Другу світову війну.
Цей урок не зрозумів президент США Дональд Трамп. Був час, коли Трамп (який ухилявся від служби у В'єтнамі) з задоволенням оточував себе шанованими генералами. Під час першого терміну він призначив Джеймса Меттіса міністром оборони, Джона Келлі — міністром внутрішньої безпеки, а потім главою апарату Білого дому, а Герберт Макмастер працював у нього радником із національної безпеки. Трамп часто називав їх «мої генерали». Але незабаром Трампа розчарувала їхня вірність американським союзникам і аполітичним нормам в армії, і він їх звільнив.
Повернувшись торік у Білий дім, Трамп був рішуче налаштований не повторювати ту саму «помилку». Він обрав міністром оборони Піта Геґсета, який цілковито вірний принципам MAGA («Зробити Америку знову великою»), і зайнявся ліквідацією ініціатив кадрового розмаїття, звільнив безліч високопоставлених військових керівників (багато хто з них були чорношкірими або жінками), створив нові бар'єри для жінок і расових меншин. І не важливо, що Геґсет, колишній ведучий телеканалу Fox News, жахливо некомпетентний. Вірність Трампу виправдовує помилки, за які був би звільнений навіть інтерн, наприклад, за випадкове додавання журналіста в чат месенджера Signal, де вищі чиновники обговорювали деталі майбутнього військового удару.
Призначення слизького лояліста керівником армії США означає, що вже немає нікого, хто міг би застерегти Трампа від ухвалення дедалі агресивніших зовнішньополітичних рішень, включно з нападом на Венесуелу, погрозою анексувати Гренландію, блокадою Куби та підготовкою атаки на Іран. Адміністрація Трампа вже називає міністерство оборони «Міністерством війни» (хоча Конгрес іще не схвалив це перейменування).
Як і будь-який «хороший» авторитарний лідер, Трамп стурбований демонстрацією сили не тільки за кордоном, а й усередині країни. Тому він відправив погано підготовлених співробітників Імміграційної та митної поліції (ICE), екіпірованих у військову форму, сіяти терор в американських містах. Мирних протестувальників, яких агенти ICE б’ють, кроплять перцевим спреєм і навіть убивають, оголосили внутрішніми терористами, а громадян, які просто скаржаться на дії ICE в інтернеті, як повідомляється, включають до списків для нагляду. MAGA — це ідеологія панування, яку втілюють у життя лоялісти з різним рівнем компетентності.
Усе це лише поверхня глибокого процесу підриву інтересів Америки Трампом, із його страхами і перевірками на вірність. Різниця між ним і його авторитарними колегами в тому, що Америка швидко наближається до проміжних виборів, і Трамп, у якого рейтинг схвалення дорівнює лише 37%, можливо, ще не набрався сил, щоб репресувати більшість виборців у країні.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена
Copyright: Project Syndicate 2026