Читайте NV у Google
Спочатку люди майже нічого не помітять. Але ось що почнеться далі
У 1968 році в Нью-Йорку сміттярі кілька місяців вели переговори з мером Джоном Ліндсі щодо підвищення зарплати. Мер відмовився піти їм назустріч, а в пресі вимоги сміттярів називали жадібними та абсолютно непомірними. У відповідь жоден із 7000 сміттярів не вийшов на роботу. Вже через два дні місто було завалене сміттям — і щодня по 10 000 тонн свіжого сміття вивалювалося на тротуари. Армія щурів вийшла на поверхню.
Вперше з 1931 року, коли в мегаполісі вирувала епідемія поліомієліту, уряд оголосив у Нью-Йорку надзвичайний стан. На дев’ятий день, коли на вулицях міста накопичилося 100 000 тонн сміття, мерія здалася.
Страйк тривав усього дев’ять днів. І йшлося лише про сміттярів.
А тепер уявімо собі, як розвиватиметься ситуація у великому мегаполісі розміром з Москву, якщо там почнуться перебої з пальним — і з бензином, і з дизелем.
Справа в тому, що сучасне місто майже нічого не виробляє самостійно — воно існує завдяки постійному потоку тисяч вантажівок щодня. Товари недостатньо просто доставити залізницею, їх ще потрібно швидко розподілити по всьому місту, а зробити це можна лише на автомобілях. Запаси майже всього розраховані не на тижні, а на дні, а іноді й на години.
Першими зникають свіжий хліб, молоко, яйця, м’ясо, овочі та фрукти
Спочатку люди майже нічого не помічають. На АЗС утворюються черги. Таксисти, кур'єри, транспортні компанії починають скуповувати залишки пального. Виникає перша паніка і починає формуватися чорний ринок. Паливним компаніям набагато вигідніше продавати пальне «наліво» і втридорога. Сварки та бійки на АЗС стають звичною справою.
Потім автобусні парки починають економити дизельне паливо. Деякі рейси скасовують. На будівництві припиняють роботу важкої техніки — вона споживає пальне у величезних кількостях. Потім будівництво взагалі зупиняється: немає бетону, арматури, цементу, самоскидів.
Комунальні служби отримують розпорядження скоротити всі необов’язкові поїздки. Швидкі виїжджають лише на найважливіші виклики.
Через тиждень населення починає відчувати перебої з асортиментом пального в магазинах. У звичайному супермаркеті запасів дуже мало: молока вистачить приблизно на 1−2 дні, хліба — менш ніж на добу, овочів — на 2−3 дні, м’яса — на кілька днів.
Першими зникають свіжий хліб, молоко, яйця, м’ясо, овочі та фрукти. Поки що ще є крупи та консерви. Але люди починають скуповувати їх у великих кількостях. Одночасно відбуваються два процеси — постачання зменшується, а попит зростає. Унаслідок чого полиці швидко порожніють. З’являються норми продажу — в одні руки не більше ніж по одній упаковці макаронів, рису, борошна
Кур'єрські служби зникають. Припиняють роботу служби доставки продуктів, маркетплейси та експрес-пошта. Починаються проблеми в лікарнях, куди потрібно постійно доставляти ліки, витратні матеріали, кров, харчування. Якщо криза затягується, доводиться виписувати пацієнтів. В аптеках закінчуються найпотрібніші ліки, насамперед інсулін, антибіотики, знеболюючі та серцеві препарати.
Потім починаються страшні проблеми зі сміттям. Кожен мільйон мешканців щодня виробляє приблизно 600−1000 тонн сміття. Москва щодня генерує колосальну кількість сміття. Через три дні всі контейнери переповнені, через тиждень сміття лежить усюди, через два тижні починається санітарна катастрофа. Помножте все це на спеку.
p.s.
А якщо Україна почне завдавати ударів по газовій інфраструктурі, то в Москві почнуться перебої з електропостачанням. Нагадаю, що московська каналізація працює завдяки насосним станціям. Просто спробуйте на хвилину уявити, що станеться зі столицею, якщо в ній не працюватиме каналізація — нечистоти почнуть переповнювати колектори й виходити назовні.