Свої серед своїх
Люди різні, і ставлення до війни у них різне. Про що говорять біля лінії фронту
Написав заступник начальника госпіталю. Стоїмо, пише, у Часів Ярі, приїжджайте з концертом. Добре, відповів йому, будемо їхати — заїдемо. За якийсь час ми з музикантами справді зібралися на Донбас із концертами, згадали про госпіталь, зателефонували, домовились. Зазвичай із військовими концерти так і планують — телефонують давні знайомі, із ЗСУ чи добровольці, просять приїхати, говорять що не вистачає «культурно-освітньої програми». Або пишуть зовсім незнайомі офіцери з частин, де ми ще не були, запрошують у гості. Військові різні, у кожного свої інтереси, свої запити, свій «культурний вантаж». Але всюди є активні й неспокійні, які хочуть щось покращити, щось удосконалити, щось організувати. Саме вони зазвичай і виходять на зв’язок. Із ними, як правило, найцікавіше — вони хочуть змін, вони до них готові.
Концерт має відбутися у місцевому будинку культури. Доки виставляють апаратуру, ми оглядаємо мальовничі околиці — комбінат, парк, будинок, у якому, за словами військових, народився Йосип Кобзон