Міфи та догми про 9 травня. Про що мовчить Росія
Допустивши розділ Європи, Захід санкціонував перемогу однієї авторитарної системи над іншою
Інструменталізація історичних міфів і брехні є основою пропаганди. Політичні маніпуляції, інтелектуальне заспокоєння та лінь сприяють ефективності широкого поширення дезінформації. У міру того, як ми наблизилися до офіційного святкування закінчення Другої світової війни, 8 травня ми стикаємося з маніпулюванням щодо цього історичного моменту Російською Федерацією в їхньому ретельно сфабрикованому агітпропі про закінчення Другої світової війни.
На жаль, терпимість союзних держав до прославлення та певною мірою присвоєння Радянським Союзом, а тепер і Росією ролі «переможців» у Другій світовій війні, сприяла посиленню найпотужнішої та догматичної ідеологічної зброї в їхньому пропагандистському арсеналі, якою став День Перемоги — 9 травня. Увічнення цих міфів нині коштує життя простим українцям, майбутнього — для пересічних росіян і безпеки решти світу. Так звана спеціальна військова операція в Україні настільки переповнена брехливими російськими наративами, що вони знаменують собою режим, який перебуває у стані повного заперечення реальності. Щоденні коментарі московських лідерів дедалі більше віддаляються від будь-якої розумної інтерпретації подій, чи то тепер чи минулого. Їхня альтернативна реальність, що активно конструюється, для себе і для свого народу змушує замислитися, чи зможуть вони колись вилізти з цієї кролячої нори.
Важливо пам’ятати і нагадувати Путіну та його послідовникам, що країни-союзники Заходу були арміями визволення, які принесли в Європу демократію та довгострокову стабільність, тоді як радянська армія була армією окупантів, яка поневолила сотні мільйонів людей і закрила їх за залізною завісою. Чи не повинна і Росія приписати собі й цю «заслугу», чи тільки згадувати про ті історичні події, які підкріплюють її шовіністичне почуття величі?
Кожна нація повинна ставити під сумнів своє минуле
Кожна нація повинна ставити під сумнів своє минуле. Кожна велика нація має робити це ретельно та регулярно. Російська Федерація за Володимира Путіна не тільки уникає цього, а й займається протилежним,
Зручно забуте і систематичне масове зґвалтування німецьких жінок радянськими військами наприкінці війни. На жаль, передбачувано, що багато цих забутих фактів воєнних злочинів знову ганебно проявилися сьогодні в поведінці російських військ в Україні. Великі паради дорогої військової техніки більшості людей сьогодні дуже нагадують про минулу епоху. Ці паради демонструють слабкість, а не силу і незахищеність, а не впевненість у світі, який рухається вперед. Грандіозне святкування тріумфу, коли ваша країна демонструє протилежні цьому тріумфу результати, є лише грандіозним відволіканням уваги народу, а не урочистим, гідним поминанням жертв попередніх поколінь. Особливо якщо це влаштовується тільки для того, щоб приховати свої гріхи, а не для того, щоб зробити єдину заяву про те, що ми більше ніколи не допустимо такого жаху.
Реабілітація Сталіна після Другої світової війни — один із моментів, який робить Путіна нині таким безрозсудним. Якщо Сталін міг опинитися серед переможців, незважаючи на свою некомпетентність, жахливі злочини та повну зневагу до людського життя, то чому Путін, зрештою, не може зробити щось подібне? Допустивши поділ Європи, Захід санкціонував перемогу однієї авторитарної системи над іншою. Ця відсутність мужності та далекоглядності з боку західних лідерів на той час була актом зради наших цінностей, наших переконань і нашого почуття гідності та людяності. 2022 року світ не може допустити, щоб це повторилося з Україною.
Переклад НВ
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ