Туреччина проти Росії. Чому інтереси Києва та Анкари збігаються

На тлі активізації переговорів США з Росією та Україною, увага перемкнулася на можливі умови врегулювання війни. У зв’язку з нещодавніми подіями Туреччина висловила обережний оптимізм з приводу перспектив мирного врегулювання. Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив цього тижня в інтерв'ю Die Welt, що угода між Україною і Росією могла б забезпечити регіональний мир на п’ятдесят-сімдесят років, зазначивши, що така угода має зобов’язати обидві сторони «за жодних обставин не нападати одна на одну».

Однак поспішна угода, яка грає на руку Росії або залишає Україну без надійних і дієвих безпекових механізмів, поставила б під загрозу власну безпеку Туреччини, її вплив і стратегічні позиції в регіоні. Для Анкари наслідки незбалансованої мирної угоди, вигідної Москві, відчуватимуться ще довго після безпосереднього припинення бойових дій. Будь-який мир, що закріплює російські придбання, змінить баланс сил у Чорноморському регіоні та на багато десятиліть звузить геополітичний простір Туреччини.

Зворотний бік нещодавніх «мирних» ініціатив для Туреччини

Мирна угода, зручна для Росії — тобто така, яка легітимізує окупацію або фактично визнає домагання Кремля на подальше розширення територіальних захоплень в Україні, — дестабілізує регіон і завдасть серйозної шкоди довгостроковим позиціям Туреччини. Ослаблена Україна, позбавлена територіальної цілісності та військового потенціалу, змінила б баланс сил у Чорному морі на користь Росії — сценарій, за який Анкарі довелося б заплатити високу ціну. Наслідки такого розвитку подій прокотилися б по всьому геополітичному оточенню Туреччини — від Криму до Кавказу.

Туреччина має протистояти спробам нав’язати Україні «нейтральний» статус

Як минулого місяця зазначив президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, мирний план може бути прийнятним лише тоді, коли він «задовольняє законні очікування і потреби безпеки обох сторін, не створюючи нової нестабільності». Турецькі аналітики попереджають: невигідне для Києва врегулювання безпосередньо підірве стратегічні інтереси Анкари, оскільки Росія так і не відмовилася від своїх імперських амбіцій відновити вплив на пострадянському просторі — від Південного Кавказу і Центральної Азії до Балтії.