Читайте NV у Google
Держава прирікає українського солдата в кілзоні на повільну смерть у разі поранення
Всі передивилися відео, де справжній герой — командир роти — рятує двох поранених бійців, котрих намагалися евакуювати за допомогою наземного роботизованого комплексу (НРК).
Я бачу героїзм окремої людини, котрий намагається протистояти глобальній трагедії. Глобальна трагедія полягає у тому, що у нас немає чим евакуйовувати поранених.
Будь ласка, зрозумійте, що сучасний НРК, зазвичай, не підходить для евакуації поранених! Це — засіб для евакуації тіл загиблих, не більше. Це — рішення, котре застосовується від відчаю, від відсутності нормальних засобів. У зв’язку з тим, що немає нічого іншого. Що у цьому питанні у нас — повний функціональний провал.
Через те, що у нашої держави не вистачає совісті і розуму потратитися на нормальні засоби евакуації поранених. Гроші - є. На що-що, а на евакуацію гроші від партнерів є! Просто немає замовлення від нас, сформульованої потреби.
На евакуацію гроші від партнерів є!
Держава прирікає українського солдата в кілзоні на повільну смерть у разі поранення. Такий зараз тактичний замисел, по-іншому тут не можна сказати. Бо коли немає евакуації, неможливо надати медичну допомогу. Коли меддопомоги немає, то навіть легке поранення, навіть невеличкий осколок може призвести до загибелі або тяжкої інвалідності.
Що таке НРК? Зазвичай, це повільний засіб, середня швидкість якого не перевищує 7−10 км-годину. В кращому разі. І ледь не у кожному першому випадку евакуація перетворюється на багатогодинну операцію, коли побратими сивіють, у операторів болить від хвилювання серце, вони моляться всім богам, щоб розвідницькі дрони противника не помітили повзучу, як черепаха, НРКшку.
А скільки разів те НРК не може навіть доїхати до пораненого — його по дорозі розбирають ворожі ФПВ!
А скільки разів ту НРК по дорозі б’ють уже з пораненим, і доїжджають назад лише фрагменти тіла?
А скільки разів НРК підривається на дистанційно встановленій ворогом міні? А скільки (чи не найбільше!) разів НРК взагалі не доїжджає?
Тому і скочив комроти у свою автівку, бо розумів — шансів з НРК уже не лишилося.
Крім того, що це повільний засіб, зазвичай, він не здатен нести захист від ФПВ. Є в теорії бронекапсули для поранених, але це малоефективний захист, це більше нагадує труну для пораненого і, по факту, такою часто і є. Від мін, від прямого влучання ФПВ це слабко рятує.
У кілзоні мусять бути засоби, котрі мають хороший захист від влучань фпв і/або, захист від вибухових пристроїв на землі, високу швидкість переміщення.
Ідеальне евакуаційне авто або НРК — це гарно броньований автомобіль типу MRAP, з дистанційним або безпосереднім керуванням, з екранами захисту від кумулятивів, котрий може на собі везти важкі й потужні засоби радіоелектронної боротьби, і активні засоби проти ФПВ. Котрий в нинішніх умовах, якщо повернеться як явище на поле бою, здатен зменшити втрати нашої піхоти і дронарів на першій лінії.
Я вже писав про це, але у контексті пересування екіпажів у кілзоні. Та ж сама математика актуальна і зараз. Можна оцінити порядок вартості різних рішень:
«Ми бачимо, що вітчизняні броньовані автомобілі, оснащені відповідними екранами проти влучання дронів з кумулятивами, типу Козака чи Варти — від більшості означених факторів ураження можуть захистити… (далі читайте у колонці Ігоря Луценка від 2 квітня 2025 року — прим.NV)
Завдяки Марії Берлінській, я потрапив із цією проблемою до Сирського, котрий тоді був головкомом. Він концепцію великих броньованих НРК/автомобілів підтримав, але ця ініціатива загубилася в паперових морях інстанцій та відомств.
Очевидно, що броньовані наземні засоби — це не єдиний шлях, є ще інші. Приміром, є вже чимало моделей потужних коптерів для повітряної евакуації, в тому числі і тих, котрі виробляються в Україні. А за великим рахунком, функції близької розвідки та ураження можуть виконувати сучасні роботизовані системи, і автор цих рядків своїми руками створював і застосовував деякі з них, тому знає, про що говорить. у нас є можливість створити такі технічні спроможності, щоб персоналу в кілзоні майже не було.
Але для цього треба трохи більше людяності серед топ-керівників. Або більш гучного голосу тих, хто зараз безпосередньо віч-на-віч з смертю.
Текст опубліковано з дозволу автора