Читайте NV у Google
1 грудня ротаційне головування в G20 переходить від Південної Африки до США, і порядок денний опиниться під контролем Трампа
Текст написаний у співавторстві з Рамі Ківаном, колишнім керівником відділу стратегії та планування політики в межах головування Саудівської Аравії в G20 у 2020 році
Але поки незрозуміло, як ця передача естафети позначиться на головному багатосторонньому економічному органі світу. Хоча присутність Трампа біля керма може ще більше знизити ефективність G20, як очікує багато хто, це не обов’язково так. Насправді, якщо Трамп захоче, він може вдихнути в організацію нове життя.
Хоча G20 була заснована наприкінці 1990-х років, вона почала функціонувати тільки 2008 року, коли президент США Джордж Буш-молодший пробудив її для координації міжурядових заходів з подолання світової фінансової кризи і створення основи для світової економіки. Потім естафета перейшла до Великої Британії, де уряд британського прем'єр-міністра Гордона Брауна повною мірою використовував організаторські та координуючі можливості G20, забезпечивши, на загальну думку, успішну відповідь на кризу.
Завдяки цьому успіху спочатку здавалося, що G20 відіграватиме більш постійну роль у світових справах. Але до початку 2010-х років — задовго до першого терміну Трампа — G20 вже почала втрачати свої позиції. Єдиний великий виняток стався під час пандемії COVID-19, коли вона допомогла скоординувати дії урядів і скликала терміновий саміт зі стабілізації ринків і ланцюжків поставок.
Задовго до Трампа G20 вже почала втрачати свої позиції
У принципі, G20, як і раніше, багатообіцяюча. На відміну від G7, яка раніше намагалася відігравати аналогічну роль, до неї входять країни БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південна Африка) та інші країни з економікою, що розвивається, такі як Саудівська Аравія. Представляючи понад 80% світового ВВП, вона претендує на глобальну легітимність набагато сильніше, ніж будь-яке інше економічне угруповання.
Однак минуле десятиліття підкреслило недоліки G20. За наявності понад 20 країн та інших організацій на кухні часто виявляється занадто багато кухарів. У результаті кожна угода і комюніке відображає найменший спільний знаменник, що часто означає, що вони розбавлені і позбавлені будь-яких амбіцій. Ще гірше те, що кожна країна, яка приймає, привносить свої власні нагальні пріоритети, перетворюючи порядок денний кожного щорічного саміту на список бажаного, що не має шансів на реалізацію.
З огляду на ці проблеми, багато країн часто повертаються до дрібніших об'єднань. G7 продовжує регулярно зустрічатися для обговорення глобальних проблем, а БРІКС нещодавно розширився, включивши в себе ще п’ять країн з економікою, що розвивається (Єгипет, Ефіопія, Індонезія, Іран та Об'єднані Арабські Емірати). Але оскільки жодна з цих груп не може мобілізувати по-справжньому глобальні заходи у відповідь без іншої, G20 залишається єдиним гравцем у місті. Відновлення її ефективності має стати нашим головним пріоритетом.
Незважаючи на своє скептичне ставлення до багатосторонніх відносин, Трамп не може бути непередбачуваним. Тепер, коли він буде офіційно головувати в G20, він може заслужити похвалу всього світу, змусивши її працювати краще. Якщо це звучить химерно, згадайте, що на саміті G20 у березні 2020 року, під час першого терміну Трампа, було досягнуто консенсусу щодо питання боротьби з пандемією.
Хорошою відправною точкою для нинішнього головування США в G20 було б зосередитися на компромісі — джерелі результатів із найменшим загальним значенням — і на примиренні. Щоб організація була ефективною, вона має бути здатна ухвалювати жорсткі рішення, які можуть засмутити деякі уряди.
Зокрема, ми бачимо дві сфери, в яких Трамп міг би домогтися реальних змін. Перша стосується того, як організація думає про представництво. Важливо визнати, що не всі члени організації рівні. Координація глобальної політики буде більш успішною під керівництвом більш тісної групи, що складається тільки з великих економічних держав. З більшості питань найбільшу вагу має мати рішення США, Китаю, Індії та Європейського союзу. А в деяких вужчих галузях, таких як виробництво енергії, має сенс, щоб такі країни, як Саудівська Аравія, мали більше право голосу.
Друга сфера стосується того, як визначатимуться економічні цілі. Трамп може продовжити розпочате колишнім міністром фінансів США Тімоті Гайтнером, коли він намагався переконати системотворчих членів G20 взяти на себе зобов’язання з досягнення цільових показників платіжного балансу і поточного рахунку в інтересах скорочення глобальних дисбалансів. З огляду на його заклопотаність, Трамп має вхопитися за цю пропозицію, тим паче що стає дедалі очевиднішим, що його тарифи завдають шкоди економіці США.
А як щодо інших серйозних глобальних проблем, від зміни клімату до стійкості до протимікробних препаратів? Можливо, буде розумно призупинити будь-які нові ініціативи доти, доки головування в G20 не перейде до уряду, який більшою мірою відповідатиме широкому міжнародному консенсусу. Оскільки коаліції охочих все ще можуть працювати в наявних рамках із цих питань, порядок денний має бути спрямований на запобігання розколу в дискусіях і дозволити всім членам зосередитися на тому, щоб зробити G20 знову придатною для використання за призначенням.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена
Copyright: Project Syndicate 2025