Від паніки до фактів. Сім міфів про опалювальний сезон в Україні
Восени політиків традиційно накрила «тарифна лихоманка». Але чи варто вірити всьому, що вони кажуть?
Українські сховища пусті, а газу не вистачить, щоб пережити зиму. «Нафтогаз» продає газ власного видобутку кому завгодно, а населення та бюджетники будуть купувати його за захмарними цінами. Країна на межі енергетичного колапсу, опалювальний сезон закінчиться, навіть не почавшись! Звучить моторошно — чи не так? Восени політиків традиційно накрила «тарифна лихоманка». Але чи варто вірити всьому, що вони кажуть? І що насправді ховається за апокаліптичними прогнозами?
Про міфи щодо «проваленого» опалювального сезону — без емоцій, у фактах та цифрах.
Міф № 1. Нафтогаз продає бюджетникам газ по 20−40 грн/за куб. метр
В Україні функціонує ринок газу, а отже у кожної бюджетної установи є можливість обирати, у якого саме постачальника придбати газ та за якою ціною. Є приватні компанії, що виставляють ціни на рівні 20-ти, 30-ти чи 40-ка тис. грн за тисячу кубометрів. Коли Нафтогаз побачив, що ціни такі високі та не відповідають тим, що закладали місцеві бюджети, ми проаналізували ринкові умови до кінця наступного року і запропонували контракт, в якому ціна фіксується на 15 місяців. Вона є в 2−3 рази нижчою від ринкової, чіткою і прогнозованою і при цьому не збитковою для Нафтогазу через тривалість контракту.
Зокрема, для бюджетних організацій це — 13 грн 70 коп. (без ПДВ та транспортування) або 16 грн 80 коп. (з ПДВ і транспортуванням). Про жодні 30−40 гривень за куб для бюджетних організацій від Нафтогазу не йдеться. Це — ціна недержавних постачальників, які до того ж при нинішньому стрибку вартості газу на ринку просто відмовилися виконувати свої зобов’язання перед споживачами: не виходять на публічні торги в Prozorro або пропонують ціни, непідйомні для місцевих бюджетів. Звідси і міф про захмарні тарифи.
В Україні наразі майже 7,5 тисяч бюджетних установ, які загалом споживають 1−2 млрд кубометрів газу, і кожну з них Нафтогаз здатен забезпечити газом за вищезгаданою ціною.
Міф № 2. Запасів газу не вистачить — Україна буде націоналізовувати газ зі сховищ та відбирати транзитний газ
В українських сховищах зараз є майже 18,5 млрд кубометрів газу, іноземним компаніям належить 15% цього обсягу. Для забезпечення потреб населення потрібно близько 13,6 млрд кубів. І у нас достатньо газу для цієї категорії споживачів. Для забезпечення потреб інших категорій є, по-перше, ще й інші продавці на ринку, а по-друге, Нафтогаз може імпортувати додаткові обсяги, у цьому немає проблем за умови, якщо є платоспроможний попит.
Водночас Нафтогазу невідомо про будь-які конкретні плани експропріювати газ нерезидентів чи викачувати з труби російський транзитний газ, що йде до Європи. Для цього немає жодних підстав та механізмів.
Міф № 3. Нафтогаз не купував газ влітку, коли він був дешевий
Дійсно, фінансовий план на 2021 рік не передбачав імпорт газу. Коли ми почали закуповувати газ цього літа, ціни хоч і були набагато меншими за поточні, але все одно вже зависокими. Нафтогаз як національна компанія закуповує газ під конкретні потреби споживачів. Планом уряду було визначено план по закачці газу, і Нафтогаз достроково виконав його. Станом на 1 серпня ми накопичили в сховищах 17 млрд кубометрів газу.
Що стосується промисловості, то до нас не зверталися представники бізнесу із запитом імпортувати для них газ влітку. Водночас, при наявності конкурентного ринку і повній відсутності монополії, окремі компанії могли б і самі імпортувати газ для власних потреб. Тобто всі, хто вважав, що ціна на газ збільшиться, і хотів на цьому заробити, могли імпортувати газ чи купити його в Україні і зберігати, наприклад, у сховищах.
В українських сховищах зараз є майже 18,5 млрд кубометрів газу
Нафтогаз імпортував газу більше, ніж всі інші компанії на ринку разом узяті і тому зараз у нас найбільші обсяги в сховищах. Водночас, якщо нам не вистачатиме 20−30 млн кубів на добу, то є достатні потужності для імпорту цих об'ємів з Європи.
Міф № 4. Нафтогаз видобуває український газ по 1 гривні, а потім продає його на ринку промисловості
Газ власного видобутку не коштує 1 грн за кубометр. Окрім того є низка факторів окрім власне процесу видобутку, які формують його ціну. До прикладу, влітку ми транспортуємо газ з родовищ на сході країни до сховищ на заході, закачуємо в підземні сховища, там зберігаємо, взимку знову викачуємо і транспортуємо до споживачів. Окрім того, видобутку газу передують інші процеси — це і розвідка, і буріння. Свердловини потребують також обслуговування та ремонту. Нові ж свердловини потребують значних інвестицій. Так звані витрати повного циклу для них складають 100−200$ за 1000 кубометрів.
При цьому, якщо подивитися, скільки споживає населення напряму і через тепловиків, то це перевищує власний видобуток, який НАК останні три роки скорочував.
Що стосується продажу газу власного видобутку промисловості. Дійсно, до травня Нафтогаз продавав певні обсяги на біржі. Але я заборонив цю практику. З початку жовтня в Україні практично весь сегмент постачання газу населенню почав працювати у складі балансуючої групи, створеної національною компанією «Нафтогаз». Це означає, що в балансуючій групі ми покриваємо все споживання тільки населенням. Обсяги обліковуються державним оператором по кожному побутовому споживачу. Відповідно, цей газ не можна перепродавати.
Міф № 5. Альтернативні види палива — це повернення в темне минуле
Альтернативні види палива — це не про вирубати свій сад, щоб отопити дім. Це про світову практику і майбутнє. І починати треба зі сміття. Воно може використовуватися як біомаса для вироблення біогазу. В Європі саме побутові відходи — є одним із основних джерел енергії. До того ж це вирішує одночасно і проблему утилізації. До прикладу, Житомир планує забезпечити 30% тепла для потреб жителів міста після будівництва сміттєпереробного заводу.
Якщо говорити про стратегічні напрямки, то НАК підписала меморандум і вже розпочала роботу над спільними водневими проектами з провідною німецькою компанією RWE.
Крім очевидної вигоди споживачам, використання альтернативних видів палива зменшується необхідність імпортувати газ. Насправді це — реальний шлях до енергонезалежності країни.
Міф № 6. Енергоефективність неефективна
Найдешевша енергія — це та, яку не змарнували. Тому термомодернізація житла, реконструкція мереж, нове обладнання на ТЕЦ — одне із пріоритетних завдань на найближчий час. Ми як країна повинні максимально зменшити неефективне витрачання газу. Якщо споживатимемо принаймні стільки газу на людину, як в середньому, наприклад, у Східній Європі, нам взагалі непотрібно буде імпортувати газ. Ми зможемо його експортувати. Тому окрім як думати про те, щоб отримати більше дешевого газу, ми усі маємо дбати ще й про ефективне його споживання. Бонус для кожного українця — результати таких зусиль помітно менші суми кожної платіжки.
Міф № 7. Українська ГТС неконкурентна, зношена і не здатна впоратись з великими об'ємами
Я підписував чинний транзитний контракт з Газпромом. Минулого року наша газотранспортна система без проблем прокачала понад 55 млрд кубів газу і не «лопнула», як того хотілося би Кремлю. У 2019 цей обсяг склав майже 90 млрд. У нас на основних маршрутах йде не одна труба, а декілька, і тому є резерв, на відміну від того ж Північного потоку-2, де резервні труби просто відсутні. Оператор регулярно слідкує за станом нашої ГТС і навіть може проводити ремонт на окремих ділянках, не зупиняючи весь трубопровід.
Якщо ж говорити про конкурентність української ГТС, то з точки зору свого розташування та можливостей транспортувати газ, наприклад, з родовищ в Центральній Азії до країн Західної Європи, вона значно зручніша за російську.
Українська ГТС може транспортувати в рази більше, ніж зараз. У Росії це прекрасно розуміють, але використовують усі можливі інструменти, щоб пояснити штучно створений дефіцит газу в Європі та схилити європейців до якомога швидшого запуску Північного потоку-2. Натомість Україна запропонувала транспортування нашою ГТС додаткових 55 млрд кубометрів газу.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ