Читайте NV у Google
Сотні росіян беруть у цьому участь роками
Я тут почитала у The New York Times більше подробиць про путінську параною.
Ні, новини в самій параної немає.
Але я все одно під враженням, бо коли ти читаєш про всі ці симптоми так концентровано, неможливо вважати це нормальним.
Розслідувачі витрачають свій час, щоб з’ясувати, чи реальні телевізійні зйомки з Путіним — за ступенем зів'ялості вазонів в кадрі.
Про купу його ідентичних резиденцій відомо давно.
Тепер я читаю про президентський поїзд із басейном, спа-центром і спортзалом, який зовні виглядає як звичайний. Воно що — їздить у ньому колами і під час цього плаває в басейні?
Є спеціальні гілки залізниці і секретні станції поблизу його резиденцій.
Величезні кортежі, що їздять по Москві, насправді є нібито приманками, які відволікають народ від тіла вождя.
От що вражає: природність цього всього для росіян
Телезйомки, де він зустрічається з дезинфікованими членами уряду чи іншими прихвостнями зі свого оточення, записують за кілька місяців наперед, а потім показують, удаючи, що це відбулося саме цього дня.
Усі журналісти знають, що означає слово «консерви» на професійному жаргоні (заздалегідь заготовлені сюжети), але тут «консерви» — головний пропутінський жанр.
Утім, розкладати по світу свої «консерви» — це так по-російськи.
Тобто, довгий білий стіл під час ковіду і постійні карантини для путінських холуїв — це лише квіточки.
І це ж ціла ж державна машина, яка заточена саме на те, щоб обслуговувати старого параноїка. Сотні людей беруть у цьому участь роками.
Інші — спостерігають за цим роками.
От що вражає: природність цього всього для росіян.
Еріх Фромм у Втечі від свободи пише, що авторитарна особистість у своїх садо-мазохістських прагненнях має «екстремальні форми безпорадності», і її специфічна «мужність» полягає в тому, щоб «витримати все, що пошле їй доля або вождь як її втілення».
Це воно.
Я колись записувала розмову із психіатром Романом Кечуром, це був березень 2022 року.
І він іще тоді говорив про його регресування, впадання у параноїдні переживання: «ми уявляємо, що він сильний, але він переляканий старий відставний кагебіст» (нагадую: березень 2022 року).
Скільки тоді мені прилетіло коментарів під цією розмовою, — що, мовляв, як так можна про страшного лідера, Путін апять всєх переіграл, тощо, тощо.
Але ось нарешті в більшості своїй ми давно вже не бачимо там нічого, крім параної.
І я думаю, який це чудовий симптом — що нам це все не вкладається в голові.
Жах би був, якби ми приймали це як належне.