Чи є лідер у Глобального Півдня?
У Глобальної Півночі є лідер — це країна розвиненої демократії, світова потуга, економічна наддержава — Сполучені Штати Америки. А хто уособлює Глобальний Південь?
Хто представляє узагальнені інтереси величезної групи країн?
Цю роль міг би відігравати Китай. Проте чи може бути лідером країна, що має тоталітарний деспотичний режим, де політична система представлена політичною сектою, що зветься компартією, яка в свою чергу призначає релігійних діячів і навіть тибетського Далай-ламу, поставивши себе вище природи соціуму, а свій економічний вплив використовує для поглинання й підкорення інших країн та територій, і яка зрештою допомагає Росії вести несправедливу загарбницьку війну проти України?
Однак лідер Глобального Півдня проявився на саміті G20. Індія витісняє Китай з порядку денного постколоніальних країн і країн що розвиваються. Та й сам Нью-Делі наполегливо працює над обмеженням стратегічного впливу Пекіна.
Цей саміт був занурений у світові проблеми — напад Росії на Україну, напруга між державами щодо боргів, енергоносіїв, продовольства, інфляції, торгівлі і технологій.
Індія витісняє Китай з порядку денного постколоніальних країн і країн що розвиваються
Головування у Великій двадцятці окрім організаційних проблем дало для Індії і ряд переваг. Оскільки в 2024 році там очікуються загальні вибори, уряд Нарендри Моді, безсумнівно, побачив можливість донести до виборців, що Індія тепер є авторитетним глобальним гравцем. Всім зацікавленим учасникам, включно з інвесторами і мандрівниками, приймаюча сторона демонструвала свої досягнення. Нью-Делі також підтвердив, що головування у G20 дає і дипломатичні переваги. Адже Індія досягла найвідчутнішого результату своєї активізованої кампанії з відстоювання Глобального Півдня — це вступ Африканського Союзу до G20, поставивши його на один рівень із Європейським Союзом.
Індія реалізувала свій шанс посилити вплив на Глобальному Півдні та позиціонувати себе як міст між Заходом і країнами, що розвиваються. Невдовзі після попереднього саміту на Балі Індія скликала віртуальну зустріч «Голос Глобального Півдня». Тоді Індія внесла пропозицію додати Африканський союз до форуму, що і було схвалено на саміті.
Нью-Делі продемонстрував, що проведення G20 дає можливість визначити та реалізувати порядок денний, який вимагає співпраці, але не обов’язково залучає всіх учасників форуму.
Найбільше уваги привертає угода, укладена з Європейським Союзом, Саудівською Аравією, Об'єднаними Арабськими Еміратами та Сполученими Штатами щодо фінансування та будівництва так званого економічного коридору Індія — Близький Схід — Європа (India — Middle East — Europe Economic Corridor (IMEC)) через Перську затоку.
Проект Global Biofuel Alliance, започаткований Моді разом із лідерами Аргентини, Бангладеш, Бразилії, Італії, Маврикія, Сінгапуру та Сполучених Штатів, спрямований на розробку та просування біопалива.
Також важливою є угода між так званою групою IBSA, до складу якої входять Індія, Бразилія та Південна Африка, щодо співпраці зі Сполученими Штатами по реформуванню багатосторонніх банків розвитку.
Показово, що жодна з цих ініціатив не стосується Китаю.
Це не випадковість. Стратегічна конкуренція між Китаєм та Індією посилилася після того, як Сі Цзіньпін прийшов до влади наприкінці 2012 року. Увесь цей час Пекін використовував свою економічну та військову силу, щоб намагатися вплинути на поведінку Індії та обмежити її, зокрема вздовж спірного кордону між Китаєм та Індією. У відповідь Нью-Делі зблизився зі Сполученими Штатами та союзниками і публічно розкритикував знаковий проект Сі Цзіньпіна — ініціативу «Один пояс, один шлях» (BRI).
Чергова напруженість виникла в середині червня 2020 року, на ранніх стадіях пандемії Covid-19, коли індійські війська зіткнулися з китайськими солдатами, які раніше захопили контроль над територією, яку Нью-Делі вважає своєю. Кривава рукопашна битва в долині Галван на плато Ладакх призвела до загибелі невідомої кількості людей, що спонукало обидві країни розгорнути значні сили в цьому районі та оновити стратегічну інфраструктуру по обидва боки так званої лінії фактичного контролю (LAC).
Ці зміни в оборонній позиції супроводжувалися помітною зміною політики Індії щодо Китаю. На початку 1990-х років обидві країни домовилися не дозволити прикордонній суперечці порушити інші аспекти їхніх двосторонніх відносин. Однак у 2020 році Нью-Делі полишив цю домовленість, зробивши виведення китайських військ і повернення до статусу-кво, що був перед зіткненням в долині Галван, передумовами для співпраці в інших сферах.
До будівництва економічного коридору Індія — Близький Схід — Європа (IMEC) варто було б в перспективі додати і безпекову складову. Існуюча програма НАТО «Партнерство в усьому світі» вже включає таких партнерів Індії як Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея та Японія. Залучення Індії до глобальних безпекових процесів, що ініціює Євроатлантичний регіон, сприятиме лідерству Індії та розкриє нові горизонти співпраці з Глобальним Півднем.
Використовуючи свій період головування в Шанхайській організації співробітництва (ШОС), Індія перенесла щорічний саміт в Інтернет, відмовилася від колективного схвалення ініціативи «Один пояс, один шлях» (BRI) та мінімізувала зусилля щодо розширення співпраці в галузі безпеки в рамках ШОС, заповнивши порядок денний такими проблемами, як традиційна медицина та цифровізація.
Стало відомо, що у серпні Нью-Делі наклав вето на пропозицію Китаю включити Пакистан до розширеного угруповання БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка).
Маргіналізація Індією Китаю на G20 є продовженням зусиль по обмеженню впливу Пекіна. Дехто трактує відмову Сі Цзіньпіна взяти участь у саміті G20 як мовчазне визнання того, що форум більше не відповідає інтересам Китаю. Якщо це так, то частково це пов’язано з попередньою активною роботою Нью-Делі.
Очевидним стає те, що ШОС, БРІКС, G20 для Індії та Китаю є не лише платформами для співпраці, а в більшій мірі аренами для боротьби.
Багато років Китай загравав до країн, що розвиваються, розчарованих у Заході та не приймаючих демократію. Порятунок Пекіном від бідності був джерелом натхнення таких країн. Пекін позиціонував свою глобальну спрямованість на розвиток через торгівлю, позики та інфраструктурні проекти, як спосіб м’якої сили для свого геополітичного та геоекономічного впливу.
Але тепер Китай стикається з конкуренцією з боку іншого азійського гіганта в боротьбі за лідерство на Глобальному Півдні. Нова впевнена Індія представляє себе іншим типом лідера для країн, що розвиваються — великого, поважного, розважливого та з кращими позиціями, ніж Китай, у все більш поляризованому світі, щоб спонукати всіх до спільних дій.
Індія — ліберальна демократична країна з демократичними інститутами та вільною пресою. Така країна може бути надійним містком між колективним Заходом та Глобальним Півднем.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV