Історія Самопомочі. Кілька уроків для політиків і виборців

Осінь. Закінчився період відпусток. Політичний бомонд надолужує упущене за літо. Партії нервово розпочали передвиборчу кампанію. Ще не відомі імена всіх , хто балотуватиметься у президенти, але з агітацій і сенсаційних заявок уже прослідковується: ми – білі та пухнасті, ми – за народ, ми – найчесніші.

Новий політичний сезон в Україні розпочався зі скандалу. Партія Самопоміч виключила зі своїх лав чотирьох депутатів. Так трапилося, що серед них був і я. Причина – корупція. Принаймні під таким яскравим соусом подала своє сумнівне рішення партія. Своєю абсурдністю ця ситуація перекинула мене в «країну задзеркалля», де очільниця київської партійної організації Об’єднання Самопоміч Оксана Сироїд – королева. Магічним чином з її подачі 10 соток землі перетворилися в 1,4 гектари. І все це відбулося без аргументації (а вона, як юрист, повинна знати, що факти не підкріплюються словами «ймовірно», «можливо» чи «припускаємо»).

Коли під час Революції гідності ми виходили на Майдан, то боролися за право бути вільними та вільно приймати рішення. І головне, як і гасло «Самопомочі», – бути собою. Ми здолали президента-диктатора, здолали ганебні закони Януковича 16 січня. Ми відкрили для себе важливі цінності, в основі яких – мислити і діяти вільно. Саме ці цінності привели мене до лав Самопомочі. Та що ж я отримав? Замість розвивати країну, я став свідком львівського полювання на відьом.

Порядного ставлення не буде, якщо ви дозволяєте себе обманювати

Рішення виконкому партії Об’єднання Самопоміч про виключення чотирьох депутатів – своєрідний диктаторський закон Януковича-Садового, який пропагує нескладні цінності: будь слухняним, керованим, лояльним, а головне – безвольним. Така політика прослідковується у всьому.

Приміром, замість виборів до партійних організацій тут відбулися призначення. Замість знайти спосіб порозумітися з колегами, у розпал внутрішнього конфлікту Єгор Соболєв удався до шантажу. З його уст звучало просто: «Або я, або київська фракція». Йти з такими «цінностями» далі важко. Коритися – шлях легкий, але він приводить ні до чого, і ми це розуміємо.

Історія про знищення Самопомочі в Київраді – гарний кейс-метод як для політиків, так і для виборців. Політсилам, які хочуть попіаритися на темі корупції, слід розуміти, що кинута в когось маніпулятивна і брехлива інформація рано чи пізно зіграє злий жарт з відправником. Навіть найгучніші заяви слід підкріплювати конкретними аргументами – не недооцінюйте виборців.

Окрім того, набираючи в свою команду людей, політсилам слід одразу визначитися: вони працюють для поживи, чи на розвиток країни? Якщо головна ціль – розбудовувати по-справжньому, то про «зручних» чи «ручних» людей в команді не може бути й мови. Як і не може бути таких обставинах диктатури. Тільки свобода думок, дій, а також ефективна комунікація може дати якісний результат.

А виборцям після цього скандалу також є над чим замислитись. Йдеться про перевірку інформації, яку ласо подають політики. Цікаво, що велика частина тих, хто активно обговорював Самопомія і київську фракцію в соцмережах, не перевіряли достовірність новин, які штампувала партія. І це в той час, коли українці вимагають до себе поваги та порядного ставлення з боку політиків. Тут важливо підкреслити: порядного ставлення не буде, якщо ви дозволяєте себе обманювати.

Так, перевіряти інформацію важко, на це йде час і зусилля. Та затим за вас не робитимуть висновків і не водитимуть за носа. Не вивчивши ситуації, не варто схоплюватися з вигуками «ганьба!» при будь-якій згадці слова «корупція». Досвідчені політики знають вразливі місця виборця і використовують теми корупції, війни чи мови щоразу, коли треба здійняти куряву, яка має відволікти від справді важливих питань.

Аби не втратити Україну, а зробити її сильнішою, нам треба набратися мудрості, що допоможе розібратися в зарослому бур’яном політичному полі: де полова, а де зерно.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени