Читати Сковороду

Матеріал опубліковано у спецвипуску журналу НВ Світ попереду 2022 за ексклюзивною ліцензією The Economist. Републікацію заборонено.

Література про Сковороду величезна, проте деякі його іпостасі в ній протилежні й міфічні. По смерті філософа зображали по‑різному. Часами стримано, а іноді перебільшено.

Комусь він нагадував дивного одинака, іншим самородка з соціального низу, важливого для всього слов’янства. Тим часом у Росії поквапилися зробити з нього засновника їхньої філософії та противника Заходу. Хоч як дивно, а Сковороду рядять в адепти античної та християнської традиції, в індивідуалісти, пантеїсти, містики, гностики, барокові інтерпретатори Біблії, матеріалістичні атеїсти, а тепер порівнюють із гіпстерами та дауншифтерами, намагаючись осучаснити. Але звідки береться така розмаїтість уявлень про нього? Напевно, з парадоксальності деяких висловлених позицій. Приміром, що означає його знаменитий образ фонтану з підписом «нерівна всім рівність»? Струмені водограю рівною мірою наповнюють нерівні за об'ємом посудини. Так і кожна людина має притаманні тільки їй вміння і спроможності. Ніхто, крім неї самої, не здатен розпізнати їх у собі. Сковорода ніби закликає зглянутися на самих себе й здійснити цей акт самовизначення. І саме в цьому й полягає їхня рівність, здобута, а не декларована.

Нерідко складається враження, нібито від Сковороди очікують якоїсь універсальної думки і бажано такої, яка б надавалася до застосування в реаліях сучасності та ще й поширювалася на всі випадки життя. Але чому цього жадають лише від нього, невже мислення не є і нашим завданням?

Сковорода ніби закликає зглянутися на самих себе

Сковороду не варто «продавати», перетворюючи на принаду, від якої дістанеш відповіді на геть усі запитання. З другого боку, казати, мовляв, Сковорода застарілий, бо своєю думкою дивиться в минуле, означає не враховувати історичних обставин, які зумовили появу нашого мислителя. Годі чекати від філософа, який творив у період втрати державності, що він буде випереджати свій час. У ХVIII столітті Сковорода був змушений осмислювати речі, які західна думка вже сповна осягнула. Наприклад, для того, щоби з’явився його сучасник Кант, в європейському інтелектуальному кліматі мали сформуватися раціональна схоластична традиція й відповідний категоріальний апарат. Саме вільний розмисел і є підґрунтям національної свободи. А значить наша нинішня орієнтація на провідні інтелектуальні традиції мусить враховувати те, з чим нам історично вдалося впоратися, а чого ми так і не змогли досягти. Саме для цього і варто читати Сковороду.

Утім, якщо перед нами таки постає питання про актуальність Сковороди для нас теперішніх, то маємо пам’ятати, що будь-які складові його філософії, нехай то вчення про три світи та дві природи, або про зовнішню та внутрішню людину чи нерівну рівність, є лише підставою для того, щоби збагнути інтелектуальні основи нашої сучасної культури. Не з’ясувавши цих засад самопізнання, не розумітимемо проблем, які пов’язані з ідентичністю й власним призначенням і на індивідуальному, і на суспільному рівні.

Приєднуйтесь до нашого тeлеграм-каналу Мнения НВ