Закритий земельний клуб Києва

У цьому скликанні Київради земельна комісія працює дуже-дуже тихо. Надзвичайно тихо, як для органу, що вирішує найскандальніші питання Києва. І тиша ця не випадкова — вона є результатом поступового перетворення однієї з найважливіших депутатських комісій столиці на закритий клуб.

Тепер у головному місті країни, яке чим далі, тим більше потерпає від хаотичної забудови, заторів та архітектурного несмаку, прийняття рішень щодо землі та містобудування виглядає так:

— громада засідання відвідує значно менше, бо активістів та місцевих мешканців зазвичай не пускають до зали засідань через пандемію;

— побачити під час роботи комісії, хто саме голосує за земельний дерибан чи блокує створення скверу, неможливо — голосування відбувається не у одному з кабінетів на Хрещатику 36, а у залі засідань. А через це не можна побачити на відео, хто та як проголосував, адже більшість депутатів на відео просто нема;

— після засідання зрозуміти, хто та як голосував, також неможливо — у протоколах тепер не зазначають позиції окремих депутатів, лише кількість голосів за/проти;

— запеклі суперечки, які у минулому складі комісії були нормою кожного засідання, зникли. Незважаючи на те, що зараз землею розпоряджаються представники усіх (нібито, конкуруючих) фракцій Київради, сперечатися вочевидь нема кому, у всіх одна мета. Замість цього депутати вирішують питання «цивілізовано», створюючи безкінечні робочі групи (лише на засіданні минулого тижня я нарахувала щонайменше 5 рішень про створення таких груп);

— на засіданнях навіть перестали оголошувати повні назви рішень, голова просто називає або номер питання, або номер кадастрової справи. Точно таким же чином голосували депутати у часи Черновецького, адже пересічний громадянин просто не може знати, що означає, «кадастрова справа А-13097», а отже — не може оперативно відреагувати.

На засіданнях навіть перестали оголошувати повні назви рішень

На засіданні минулого тижня було кілька прикладів, які дуже добре ілюструють новий стиль роботи земельної комісії. Адже раптовий спалах любові до робочих груп та посилена секретність засідань чудово працюють саме у комплексі.

Наприклад, депутатка «Голосу» подає проект рішення про розірвання договору оренди з компанією «Будінформ» на Мечникова 7б. Це ділянка біля Олександрівської лікарні, дуже скандальна, протест місцевих мешканців та суди тягнуться багато років.

Порушення очевидні та цілком достатні для розірвання договору — за землю забудовник роками недоплачував, за умовами договору ділянку він мав забудувати до 2007 року, будівництво перевищує максимально допустиму висотність та стоїть на зсувонебезпечному схилі, а верхній шар ґрунту забудовник зняв взагалі без дозволу.

Тим не менш, комісія розірвання договору не підтримує і ми навіть не бачимо, хто саме став на бік забудовника. Замість цього депутати голосують за створення робочої групи з цього питання. Тепер невідомо, скільки та робоча група засідатиме. А якщо вона вирішить, що наявних порушень недостатньо для розірвання договору — це буде рішення «сферичних депутатів у вакуумі», адже з’ясувати, хто саме винен у тому, що незаконне будівництво біля лікарні може продовжуватися, громадськість не зможе.

Або два рішення про оголошення «Гончарівської гори» та «Озера Відро» пам’ятками природи — обидва проекти були підтримані профільною екологічною комісією, але на засіданні земельної по обом були створені робочі групи. І знов — якщо робочі групи вирішать ці території не захищати, буде незрозуміло, кому пред’являти персональні претензії.

Або дуже скандальна ділянка на Солом’янській 17а, щодо якої під Київрадою протестують інвестори недобудованого ЖК «Aston Park». Ці люди заплатили за квартири та чекають на них з 2007 року. А Київрада намагається передати ділянку під забудову компанії «Марго», яка не визнає прав тих інвесторів та не вважає за необхідне надавати їм вже оплачені квартири у новозбудованому ЖК.

Що робить комісія? Створює робочу групу. Причому входять до неї аж 15 депутатів, адже чим більша кількість депутатів у групі, тим важче їх зібрати для обговорення, тому така робоча група може цілком легально працювати у дуже повільному темпі.

Отже — тепер у земельній комісії не конкурують фракції, не висвітлюються прізвища тих, хто захищає незаконні забудови, все вирішується через безліч втаємничених робочих груп та дуже ослаблені можливості для тиску небайдужої громади.

Чесно кажучи, це жах навіть у порівнянні з, м’яко кажучи, неідеальною земельною комісією минулого скликання.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ