Нове обличчя закону про столицю. Що може змінитися для Києва

Рівно два роки тому, у жовтні 2019-го, соцмережі дуже емоційно обговорювали законопроєкт «Про місто Київ — столицю України». Особисто у мене та перша версія законопроєкту 2019 року викликала обурення, якщо не лють.

У першу чергу тому, що законопроєкт передбачав масову легалізацію київських незаконних будівництв — він дозволяв автоматично змінити цільове призначення землі після прийняття Генплану. У другу — тому що цим законом з Київради намагалися прибрати незалежних депутатів, відібравши у них можливість чесно заробляти собі на життя поза депутатською діяльністю, а отже — не залежати від партійних спонсорів.

У тій версії закон прийнято не було (хоча автоматичну зміну цільового призначення, на превеликий жаль, запровадили все одно — у рамках земельної реформи). А минулого тижня комітет Верховної Ради з питань місцевого самоврядування рекомендував народним депутатам прийняти закон «Про місто Київ — столицю України» вже в новій редакції. Яка докорінно змінила суть цього документа, скоротивши його більш ніж удвічі.

Фінальний текст законопроєкту все ще не оприлюднено, але за наявними у відкритому доступі матеріалами схоже, що нова редакція законопроєкту «Про місто Київ — столицю України» передбачає наступне.

1. У Києва фактично буде дві адміністрації. КМДА буде державним органом, як районні облдержадміністрації, а у Київради та новостворених районних рад з’являться свої виконавчі комітети.

Бюджетом міста та його розподілом по районах розпоряджатиметься Київрада

2. Таким чином місцеве самоврядування буде збережене, але держава почне наглядати за законністю через КМДА. КМДА не матиме права втручатися в управління і господарські процеси, але представлятиме та координуватиме державну владу в столиці.

3. Мера міста, як і зараз, обиратимуть кияни на відкритих виборах, він очолюватиме Київраду та її виконавчий комітет, розпоряджатиметься місцевим бюджетом. Але, якщо цей закон буде прийнято, його можна буде звільнити за народною ініціативою або за рішенням 2/3 депутатів.

4. Голову КМДА призначатиме президент, і підпорядковуватися він буде президенту та уряду. Він зможе приходити на засідання Київради, направляти вимоги про усунення порушень законів на рівні міста та районів, звертатиметься від імені держави в суд та реалізовуватиме державні програми у столиці. Згідно з текстом законопроєкту, він не буде «втручатися в управлінські та господарські процеси місцевого самоврядування», хоча як саме хтось зможе контролювати законність у господарській діяльності, жодним чином не втручаючись у таку діяльність, наразі зрозуміти складно. Звільнити голову КМДА зможе президент, за поданням уряду.

5. Бюджетом міста та його розподілом по районах розпоряджатиметься Київрада.

6. Районні держадміністрації зникнуть, на їх місці з’являться районні ради та їх виконавчі органи. При цьому перелік та межі районів встановлюватиме Кабмін, а сферу компетенції районних рад — «Закон про столицю». Цей розподіл, до речі вже викликав суперечки, адже згідно з Конституцією обидва питання — це місцеве самоврядування.

Добре це чи погано — покаже час. Особисто я думаю, що результатом цих змін буде конкуренція, а не кооперація, перетягування функцій, а не спільна робота. Для контролю діяльності мера вже є НАЗК, поліція та громада, додаткова людина кардинально якість його роботи не змінить, лише послабить його вплив.

І, чесно кажучи, якби метою створення районних рад дійсно було посилення впливу громади, замість цих додаткових виборних органів, треба б було просто дати більше прав, делегованих повноважень та механізмів контролю ОСНам. Представники кількох будинків чи вулиці, вочевидь, набагато ближчі до пересічного містянина, ніж сотні районних депутатів, яких політичні партії ще десь мають знайти. І якщо для члена ОСН ця громадська діяльність — про збереження та покращення свого життєвого простору, для політичного активіста районна рада є лише сходинкою у кар'єрі.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ