Проблеми Китаю і ще три ключові моменти для світової економіки у 2024 році

І тому сьогодні важче, ніж зазвичай, складати будь-які прогнози для світової економіки. Інвестиційні компанії, зі свого боку, очікують у 2024 році подальшого уповільнення темпів економічного зростання, водночас багато хто спантеличений тим фактом, що в нас досі не сталося потужного спаду.

Прогнозування інфляції є ще більшою проблемою.

Як показали останні роки, на інфляцію може сильно впливати (принаймні на загальний показник інфляції) невизначеність і «невідомі невідомі», які раптом стають відомі. Ведуться палкі суперечки з приводу прогнозів інфляції, при цьому деякі дуже шановані та досвідчені підприємці висловлюють сумніви в тому, що центральним банкам вдалося взяти під контроль цю проблему. Останні дані про споживчі ціни в єврозоні, США і Великій Британії вселяють надії з приводу тренду загальної інфляції, однак базова інфляція, яка виключає волатильні ціни на енергоносії та продовольство, як і раніше, некомфортно вища за цільові рівні центробанків.

Так, у Китаї, країні з другою за розмірами економікою у світі, подібні проблеми явно відсутні. Навпаки, новітня статистика споживчих цін показує, що в цій країні — дефляція: базовий індекс споживчих цін знизився в листопаді на 0,5% у річному вираженні. У минулі часи багато аналітиків могли б припустити, що Китай поділиться цим дефляційним тиском з рештою світу — в основному за допомогою експорту недорогої промислової продукції, чия частка на іноземних ринках зростала. Якби ми ще залишалися в тій епосі, тоді нинішні інфляційні побоювання могли б частково заспокоїтися. Однак ті дні, судячи з усього, минули.

Прогнозування інфляції є ще більшою проблемою

Масштаби внутрішніх економічних проблем у Китаї (включно з дефляцією) — це колосальне питання, яке заслуговує на розгляд в окремій статті. Судячи з проблем на ринку нерухомості Китаю та аналогічного досвіду інших країн, труднощі китайської економіки будуть, ймовірно, тривалими. Однак є і менш песимістична думка, що китайська влада добре розуміє ці проблеми, якраз завдяки попереднім аналогічним випадкам, а також попередженням різних коментаторів, які висловлюють їх уже деякий час.

Крім китайських внутрішніх чинників, слід враховувати і тенденції світових цін на сировину, на які великий вплив й надалі чинитиме попит Китаю. І тут до кінця року новини виявилися більш обнадійливими, ніж багато хто очікував: можна припустити, що в майбутні місяці загальна інфляція в багатьох країнах знизиться ще сильніше. Незважаючи на хаос на Близькому Сході та війну в Україні, ціни на нафту залишаються на м’якому рівні, що здивувало багатьох аналітиків, зокрема й тих, хто мав би знати, що цей ринок абсолютно непередбачуваний.

Крім усіх цих факторів, я б виділив ще три. По-перше, темпи зростання грошової маси різко знизилися в багатьох країнах, що в поєднанні з поточними тенденціями цін на сировину виглядає обнадійливо. Хоча ніхто, крім найзавзятіших монетаристів, уже давно не вважає, що розміри грошової маси завжди безпосередньо впливають на рівень інфляції, останні роки показали, що в разі, коли темпи зростання грошової маси різко прискорюються (саме це сталося у США наприкінці 2020 і на початку 2021 років), інфляція може підвищитися.

По-друге, і, напевно, це відповідає монетарним тенденціям і тенденціям на ринках сировини, останні індикатори інфляційних очікувань у ключових країнах вселяють оптимізм. Зокрема, новітнє опитування Мічиганського університету про п’ятирічні інфляційні очікування споживачів показало різке зниження до 2,8% з 3,2% місяцем раніше. Це свідчить щонайменше про те, що стійкого зростання або «відриву від якоря» довгострокових інфляційних очікувань не відбувається.

Останнє і, напевно, найважче питання: як реагуватимуть центральні банки? В останньому інформаційному прогнозі («forward guidance») для ринків рада директорів Федерального резерву США припустила, що 2024 року відсоткові ставки буде знижено на 75 базисних пунктів. Однак інші центробанки, особливо в Європі, спростовують думку фінансових ринків, що наступного року процентні ставки знижуватимуться, хоча ринки, схоже, не хочуть цього чути. Сьогодні базова інфляція, як і раніше, вища за цільовий рівень, реальні (з урахуванням інфляції) зарплати зростають, а переконливих свідчень зростання продуктивності ніде не видно, тому центробанки не прагнутимуть знижувати ставки найближчим часом. Утім, хоча вони продовжують спроби вплинути на ринки своїми прогнозами та публічними заявами, їм доведеться визнати, що ринки (з їхньою колективною мудрістю) можуть побачити те, чого центробанки поки що не помічають. Якщо в статистиці відбудеться різкий сприятливий розворот, центробанки, найімовірніше, змінять тон.

Критично важливою змінною залишається темп зростання зарплат. У деяких країнах, особливо в Британії, ці темпи, нарешті, стали випереджати темпи зростання споживчих цін. Монетарна влада інстинктивно тривожитиметься, що ця тенденція може запустити спіральне зростання зарплат і цін, описане в підручниках. Але хіба не буде чудово, якщо новітнє зростання реальних зарплат виявиться виправданим ребалансуванням фінансових доходів і давно очікуваним поверненням позитивних темпів зростання продуктивності? З новим роком приходять і нові надії.

NV володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена

Оригінал

Copyright: Project Syndicate 2023

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV