Коли "українські IKEA" будуть відкриватися по всьому світу
Новина про намір відкрити в Києві магазин всесвітньо відомого меблевого бренду IKEA викликав бурхливу громадську дискусію – добре це чи погано?
Прихід на ринок такого потужного гравця – ознака поліпшення інвестиційного клімату в країні або лише відкриття чергового магазину, як у випадку з Н&М?
Одні говорять про те, що магазин IKEA в тій чи іншій країні – сам по собі індикатор хорошого бізнес-клімату. Інші – про те, що це всього лише магазин і не більше, що він буде продавати імпортну продукцію і тим самим супроводжувати виведенню виручки у валюті за кордон. Тобто в економіки інших країн, де, наприклад, локалізовано виробництво цих меблів. От якби IKEA розмістила тут своє виробництво і так далі.
З цього приводу трохи про історію питання.
Будете здивовані, але IKEA і її дочірня компанія з виробництва меблів Swedwood зайшла на український ринок ще в 1995 році. Виробничі потужності у неї були в карпатському регіоні – в Івано-Франківській і Закарпатській областях. Активи працювали головним чином на виробництво і експорт продукції в Росію.
У 2006 році компанія хотіла відкрити великий магазин в українській столиці, але питання застопорилося через виділення землі. Тоді в столиці якраз почала керувати «молода команда» на чолі з відомим градоначальником. А, наприклад, в Одесі IKEA навіть купила земельну ділянку, але так і не відкрилася, тому як там теж виникли проблеми. Чиновники не дали дозвіл на будівництво.
На той час компанія оголосила, що готова відкрити 6 магазинів у великих містах і тим самим вкласти в український ринок інвестицій обсягом $2,5 млрд. Це космічна сума навіть в тих українських реаліях, коли долар був по 5, а до глобальної фінансової кризи залишалося ще два-три роки.
Зросте конкуренція, впаде ціна, ми всі отримаємо доступ до якісних товарів
Але все пішло не так. І в квітні 2010 року IKEA оголосила, що продає свої активи і йде з українського ринку.
І ось тепер IKEA повертається. І це свідчення того, що в країні, звичайно ж, є зміни бізнес-клімату. Але повертається вона поки навіть не в тих масштабах, в яких була присутня на українському ринку до 2010 року. І на цей раз навіть магазин свій будувати тут вона не буде, а значить не буде просити про виділення землі і підключення до комунікацій. А просто заїде на правах оренди в готове приміщення.
Прихід, а точніше – повернення, сподіваюся вже в недалекому майбутньому, на український ринок IKEA – це позитивний сигнал. Зросте конкуренція, впаде ціна, ми всі отримаємо доступ до якісних товарів. Є тут і гіркий присмак – хтось із українських меблярів не витримає такого змагання і йому доведеться піти з ринку. Але ті, хто вистоять, стануть сильнішими.
Я не схильна тут посипати голову попелом – мовляв, все пропало, треба до кінця захищати вітчизняного виробника і виставляти бар'єри іноземцям. Адже у нас вже був гіркий досвід так званого захисту вітчизняного автомобілебудування, від якого на ринку склався монополізм і в результаті постраждали всі ми.
Але все ж IKEA – це імпорт. А імпорт є імпорт. Він вимиває валюту з країни. Тому в умовах жорсткої глобальної конкуренції ми повинні, по-перше, робити все, щоб інвестори розміщували виробництво тут, створюючи нові і нові робочі місця. А, по-друге, і найголовніше – необхідно створити умови для появи «українських IKEA», нових бізнес-проектів, які могли б вигравати глобальну конкуренцію і відкривати свої магазини по всьому світу.
Це – шлях сильних і багатих країн.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени