Читайте NV у Google
Ніхто в Кремлі від своїх планів відмовлятися не збирається, і в цій боротьбі розраховувати нам потрібно, в основному, на самих себе
«Як випрямляється стиснене силою, так і все, що не рухається безперервно вперед, повертається до самого початку». Здається мені, що цей тисячолітній вислів одного з римських мудреців чудово визначає те, що відбувається зараз у нашому світі, світі війни і наруги над волею, мріями і долею мільйонів українців. І ці слова, на мій погляд, пророчі, бо саме за такою логікою розвиватиметься історія двох сусідніх народів — того, що живе минулим, намагаючись забрати з собою в прірву радянських часів мільйони людей, і того, що зі зброєю в руках боронить своє право на майбутнє.
Про росію багато писати не варто. Хто ще сумнівається в тому, що чекає сусіда в майбутньому з точки зору культури, цінностей та моралі, може знайти в YouTube фрагменти недавнього концерту-мітингу в Лужниках, де дикі племена під керівництвом шаманів били в бубни та закликали дух СРСР повстати з мертвих. Не вистачало лише кривавих жертовних обрядів з вбивством тварин або й людей, але, мені здається, що це все ще попереду. Гуляти так гуляти! Кому цікаво, як через десятиліття виглядатиме соціальний портрет росії, то напевно прототипи краще шукати в прикордонних з Китаєм областях. Хоча, помиляюся — це вже давно не прототипи, а серійні зразки, виробництво яких просто трохи сповільнене, але лише до певного моменту. І цей момент, мені здається, потроху, але невпинно наступає, і кожна перемога ЗСУ робить його ближчим. Ну і останнє — яким буде економічне майбутнє «скарбниці природних копалин»? Тут все досить просто — важелі управління будуть в руках Піднебесної, і саме вона вирішуватиме, скільки і чого буде дозволено виробити росії, щоб забезпечити виконання планів чергової китайської п’ятирічки.
Цікавіше, що чекатиме Україну, та яке майбутнє ми собі збудуємо. Зараз все простіше — важко, трагічно, але зрозуміло. Долю країни вирішують мужній народ і ЗСУ, з допомогою НАТО. Але воєнна фаза операції рано чи пізно скінчиться, нашою перемогою, а далі тільки від нас з вами залежатиме, чи буде ця перемога остаточною чи ні, чи готові ми будемо безперервно рухатися далі, або повернемося до самого початку, як це, на превеликий жаль, не раз бувало в нашій історії. І задуматися про це, на мій погляд потрібно вже зараз, не чекаючи перемоги.
Перші тижні війни позаду, швидкої перемоги ворог не здобув, але, будемо чесні - про закінчення війни говорити рано. Я не маю достатньо інформації, щоб робити якісь прогнози щодо того, коли скінчиться війна, але не виключено, що вона може затягнутися на місяці. І в цьому випадку, здатність уряду втримати економіку на плаву — може вирішити долю країни.
Про закінчення війни говорити рано
Поки що ми справляємося. Грошово-кредитна система працює стабільно, за що ми маємо бути вдячні Мінфіну і НБУ, і кожного разу, розраховуючись карткою чи здійснюючи оплату на чийсь рахунок, ми мимоволі відчуваємо, що все в порядку, все працює, і життя продовжується. Це добре, але цього замало.
Якщо ми хочемо перемогти, необхідно зробити все можливе, щоб нам було чим і за що платити. Економіка воєнного стану має запрацювати ефективно та стабільно, а для цього їй потрібно знайти головнокомандувача та генералів, які б викликали таку ж довіру у народу, як і командування ЗСУ. І ці генерали мають бути не з тих, які всі роки до війни, замість того, щоб будувати економічне майбутнє, думали тільки про те, як задушити бізнес податками та їх недолугим адмініструванням.
Хтось з політологів влучно сказав, що росія, в тому вигляді, як вона існує зараз, та Україна, з її демократичним прагненнями, одночасно існувати не зможуть. Найближчими роками ворог нікуди не зникне. Вигнавши його з нашої землі зараз, ми все одно будемо жити в постійній загрозі нової війни, доки росія не зміниться, або не зникне, у що — і одне, й інше — я не дуже вірю. І найкращим захистом від ворога буде розвинена економіка.
Як тільки ворог буде вигнаний з нашої землі, а може й раніше, нам потрібно, не зволікаючи ні миті, оголосити на весь світ, як і куди ми збираємося йти економічно. Гроші на розвиток, впевнений, будуть, скільки потрібно. Але просто грошей мало. Потрібна нова стратегія та нові виконавці, які зможуть створити принципово нову економічну модель. Якщо і ми самі, і весь світ повірить в наші новаторські наміри, це дозволить повернути в країну мільйони співвітчизників, що виїхали за кордон останніми тижнями, це приверне увагу іноземних інвесторів з капіталом та технологіями, це дозволить нам фінансувати сильну боєздатну армію і допоможе відгородитися височенним безпечним парканом від дикої країни, що вибрала шлях в темне тоталітарне минуле.
Без нової економіки нам не вижити. Якщо продовжимо йти знайомим шляхом — сільське господарство, металургія і трошки офшорного IT, як це було до війни, то врешті решт знову «повернемося до самого початку», як казав мудрець. А цього ми собі дозволити не маємо права, бо наша слабкість моментально стане початком нової війни. Ніхто в Кремлі від своїх планів відмовлятися не збирається і в цій боротьбі розраховувати нам потрібно, в основному, на самих себе. Слабких ніхто не любить і без кінця їм допомагати не буде.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ