Коронавірус поставив питання руба. Що виберуть країни?
Пандемія коронавірусу спровокувала світову трилему: як зберегти одночасно здорове суспільство, здорову економіку і здорову демократію. Чи можливо це в принципі?
Коронавірусна криза змушує ґрунтовно переоцінити принципи, за якими функціонують влада й економіка. Як стверджує Метью М. Кавана з Джорджтаунського університету в авторитетному медичному журналі The Lancet, пандемія виявила трилему: неможливо одночасно мати здорове суспільство, здорову економіку і здорову демократію.
Мова про те, що якщо ми хочемо, щоб авіакомпанії продовжували літати, а ресторани та паби залишалися при справі, більшій кількості людей доведеться захворіти і померти. З іншого боку — якщо ми припинимо ці види діяльності, економічний спад буде набагато серйознішим, ніж глобальна фінансова криза 2008 року, а рівень безробіття — таким же, як у період Великої депресії, або вищим. Багато підприємств, наприклад, невеликі магазини або сервіси послуг, які закрилися зараз «тимчасово», практично не відкриються вже ніколи.
Розмірковуючи про природу нинішньої кризи, уявіть собі уявну сувору і безцеремонну систему виявлення заражених людей і негайного відстеження їхніх контактів. За допомогою сучасних технологій відеоспостереження можна визначити, хто сидів поруч з вами в автобусі або видав чек, коли ви розплачувалися в магазині. Так, така інформація може бути надзвичайно цінною і корисною в боротьбі з вірусом, але водночас, якщо ми дозволимо збирати такі дані — це позбавить нас приватності.
Нині єдине суспільство, максимально наближене до реалізації сценарію «держави загального нагляду», це Китай, де в рамках «системи соціального кредиту» кожну дію контролює держава, яке потім ставить за неї «оцінку». Дійсно, як зазначає багато експертів, відповідь Китаю на кризу COVID-19, схоже, була ефективнішою, ніж будь-якої іншої країни.
Несумісна трійця
Чи означає це, що якщо хтось хоче мати демократію, він має вибирати між здоровою економікою і здоровим населенням, а якщо комусь потрібна здорова економіка, він має вибирати між політичною свободою і фізичним благополуччям? У макроекономіці такий вибір відомий як трилема.
Трилеми (або «несумісні трійці») для макроекономістів не в новинку. На початку 1960-х років економісти Роберт Манделл і Джон Флемінг вказували, що фіксовані обмінні курси сумісні з вільним переміщенням капіталу або незалежною грошово-кредитною політикою, але не з тим і іншим одночасно. А не так давно Дені Родрік з Гарвардського університету застосував ідею трилеми до глобалізації, стверджуючи, що «демократія, національний суверенітет і глобальна економічна інтеграція несумісні один з одним: ми можемо об'єднати будь-які два з трьох, але ніколи не отримаємо всі три одночасно і в повному обсязі».
На щастя, якщо розглядати ближче, ця ідея про неможливість вибору виявляється помилковою. Сучасні економісти відкидають класичну макротрилему, оскільки, з’ясувалося, що гнучкі обмінні курси насправді надають ненабагато більше свободи для ухвалення рішень у сфері грошово-кредитної політики. Навіть більше, жодна з точок у трикутнику не є абсолютною: не існує такого поняття, як повністю фіксовані обмінні курси, тому що навіть найжорсткіша фіксація (включно з валютним союзом) може бути порушеною. Точно так само і капітал ніколи не переміщується повністю вільно, оскільки завжди є перевага національного капіталу. А грошово-кредитна політика залежатиме від зовнішніх сигналів навіть за умов закритої економіки.
Вихід є
Тим, хто зараз відстоює трилеми, слід прислухатися до уроків початкових макроекономічних дебатів. Жодна країна не має повного суверенітету, оскільки зовнішні та глобальні події завжди впливатимуть на ухвалення її рішень. Не може держава або народ мати і повну демократію, тому що певний рівень ухвалення рішень завжди буде підпорядкований бажанням інших або делегований представницьким органам. Точно так само у нас ніколи не буде повної глобалізації, тому що люди та їхні уряди завжди йтимуть на поступки відповідно до місцевих або внутрішніх умов.
Як наслідок, у реальному світі очевидні компроміси не завжди абсолютні. Вони, радше, є предметом переговорів або взагалі ілюзорні. У випадку з COVID-19 ми повинні захистити здоров’я людей, зберігаючи водночас соціальну і політичну структуру нашого життя. Таким чином, вже зрозуміло, що передача і поширення медичної інформації через кордони будуть необхідні для організації ефективних скоординованих заходів у відповідь не тільки на цю пандемію, а й на схожі проблеми в майбутньому.
Також очевидно, що реакція на кризу обов’язково повинна включати в себе масові аналізи і відстеження контактів, що тягне за собою часткову — але, безумовно, не повну — втрату приватності.
Що стосується економічних наслідків пандемії, то серйозний короткостроковий шок, викликаний вірусом, зовсім не завдає удару по зростанню в довгостроковій перспективі — навпаки, породжує нові можливості. Візьмімо, наприклад, телемедицину, що дозволяє відвідувати лікарів віртуально, самостійно здавати аналізи крові і проводити багато інших форм дистанційного моніторингу. Лікарська спільнота перешкоджала цим нововведенням, наполягаючи на фізичних оглядах та інших рудиментах минулої епохи. Тепер медицина і багато інших галузей промисловості нарешті досліджують можливості, пропоновані інформаційними та комунікаційними технологіями XXI століття. Легко уявити, що багато компаній і сектори дотримуватимуться нових методів, розроблених ними під час пандемії, навіть після її завершення.
Кризи за визначенням змушують вибирати. Відповідь може бути короткозорою, панічною і руйнівною — або ж радикальною, новаторською і конструктивною. Варто пам’ятати, що не тільки Китаю, але й Південній Кореї вдалося взяти епідемію під контроль — і вона зробила це, не відмовляючись від своєї демократії. Немає жодних підстав вважати, що вибір, який ми робимо у відповідь на цю кризу, завадить довгостроковому динамізму і стійкості.
Copyright: Project Syndicate, 2020.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Колонку опубліковано в журналі НВ. З міркувань безпеки та керуючись турботою про здоров’я наших читачів, кур'єрів, які доставляють номер, і членів редакції, найближчі кілька тижнів журнал виходитиме тільки онлайн.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ