Читайте NV у Google
Що робити далі?
Вірогідність повернення Федорова на посаду міністра оборони є маловірогідною. Також очевидно, що чим більше ультиматумів від «картонкового Майдану», тим менша ймовірність їхнього виконання. Треба визначатись не з вимогами, а з подальшою тактикою і стратегією власної діяльності.
В той же час в політичних і експертних колах та в соціальних мережах вже починається дискусія про можливість створення нового соціально-політичного руху на базі «картонкового Майдану» на чолі з новим опозиційним лідером — Михайлом Федоровим.
Електоральна ніша для такого політичного проєкту вже існує. Це ліберально налаштована частина українського середнього класу, молоді, населення великих міст України. Це українські виборці, які проголосували в 2014 році за Самопоміч, в 2019 році — за Голос, це активісти і учасники нинішнього «картонкового Майдану». Аж до середини липня 2026 року у них не було потенційного політичного лідера. Зараз він з’явився. Власне його ім'я постійно лунає на акціях «картонкового Майдану». Правда, проблема в тому, що він ще не визначився з своєю подальшою політичною долею. Але це, мабуть, питання часу.
Але це, мабуть, питання часу
Чимось мені це нагадує початок 2000-х років — створення Нашої України і консолідацію тодішньої нової опозиції навколо Віктора Ющенка, який тоді теж мав репутацію успішного реформатора. Однак Михайло Федоров має вигляд значно більш рішучий і наполегливий, ніж Віктор Ющенко. Але він все ще не визначився зі своїм вибором — що робити далі? І саме від його рішення залежить подальша доля «картонкового Майдану» і розвиток внутрішньополітичної ситуації.
Хто може взяти участь в цьому новому соціально-політичному русі? Перш за все ті, хто і зараз його підтримує — учасники нинішнього «картонкового Майдану», антикорупційні активісти, деякі парламентарі — від представників фракції Голос, окремі Слуги народу. Цей проєкт можуть підтримати чимало українських бізнес-структур, які не в захваті від «татаровської стилістики» роботи правоохоронних органів України та їхнього тиску на український бізнес. Підтримка багатьох мас-медіа і соціальних мереж також гарантована, що і засвідчила інформаційна ситуація останнього тижня.
Однак є і потенційна проблема. Ліберальна ідеологічна ніша є електоральною резервацією. Це точно не вибір більшості українських виборців, які, скоріше, налаштовані на суміш консервативних, соціально-популістських і патріотичних ідеологічних установок. Популярний лідер може гарантувати більш вагомий результат на виборах, але це залежить від ефективності виборчої кампанії і соціально-політичної ситуації на час виборів.
Зазначу ще одну специфічну проблему. Учасники і прихильники «картонкового Майдану» критикують Володимира Зеленського за надмірну одноосібну концентрацію влади в його руках, і закликають до відновлення парламентсько-президентської форми правління. Але тоді треба просувати Михайла Федорова не на посаду президента України, а на роль майбутнього прем'єр-міністра повоєнної України. Успішний реформатор буде потрібний саме на чолі наступного уряду України.
В будь якому випадку і Михайлу Федорову і «картонковому Майдану» треба визначатись — що робити далі.
Текст опубліковано з дозволу автора