Читайте NV у Google
Вибачте, пишу як є
Після майже року служби в Силах оборони помітив за собою цікаву річ. У мене немає моральних сил дивитись розслідування журналістів про топ-корупцію, відео від САП чи НАБУ, читати ті діалоги півнів при посадах і їхніх шльондр на лабутенах та в мерседесах. Так, гляну по-діагоналі суть, пару скрінів прослушок і закриваю.
Справа не у втомі. Не у вигоранні.
Але якщо ще по волонтерці воно казило і я здіймав руки до неба з фразами «поки діти віддають кишенькові гроші на тачки для ЗСУ, ці виродки скуповують елітну нерухомість та останні моделі преміум-автівок», зараз хочеться просто уявляти, як у кожен такий чорний лакований пєпєлац на колесах чи маєток з 8-ми метровим парканом прилітає фпв-іха.
(Нє, СБУ, не збужуйтесь, це не заклики, це лиш фантазії на тему для альтернативної реальності, де крадіям відрубують руки, а найближчих друзів через корупцію на оборонці — саджають.)
Курва, вони нєобучаємі. У них лиш дві функції: у самців красти і говорити мудрі речі в дорогих краватках, у самок — після ночі в «кроватках» з самцями виставляти фото з дорогими речами, куплені на крадені гроші. Вибачте, пишу як є.
В роботі НАБУ мають бути зацікавлені усі
Окремо зауважу.
Мені щастить знати дуже багатих людей країни, які, в тому числі, постійно вкидаються в волонтерку. Вкидаються в інновації для оборони. І навіть служать.
Ці люди розбудували свої імперії власною працею, почавши з торгівлі блузами в арці на Хрещатику чи шукаючи беушне обладнання по всьому колишньому СНД, орендуючи розвалені цехи і спілкуючись з «братками».
Так от.
Ці легальні мільйонери за всю широкомасштабку чомусь не змінили собі тачки на нові, ніде нічим не вимахуюються і не скуповують апарт-готелі. Бо клепка в голові є. Починаючи від питання «для чого» і закінчуючи питанням «який воно вигляд матиме в очах тих, хто країні віддав/віддає все».
Тут же порода геть інакша. Професійні «судді», «прокурори», «очільники комісій», «депутати», «функціонери» та решта тих, хто дорвався до потоків, але сам в своєму житті нічого не збудував.
Ясно, що все пішло не так ще в 1991-му році, коли всіх комуністів лишили недоторканими, а потім віддали всю промисловість під приватизацію червоним директорам.
Ясно, що потім все пішло не так, коли в 2004-му не присіли «любі друзі».
Ясно, що в 2014-му в унікальний історичний шанс теж ніхто не сів. Навіть після крові, анексій, окупації.
Але апофігєєм, звісно, став 2022-ий, коли ми — ті, хто прожили в Києві березень, побачили, хто почав вертатися на столичні пагорби влітку.
Ми приречені? Ні.
Бо на мій субʼєктивний погляд все пішло правильно, коли зʼявилися антикорупційні органи, і картонковий майдан відстояв їхнє існування.
Сам факт того, що корупціонери бояться НАБУшників в діалогах з самками так само сильно, як ухилянти лякаються українського однострою та чекають, поки на них примусово вдягнуть однострій російський, свідчить про правильність реформи і її впровадження.
В роботі НАБУ і решти мають бути зацікавлені усі. В тому числі, самі корупціонери. Бо важко пояснити фпв-ішникам, чому у чуваків в пакетах і сейфах мільйони доларів, а вони шукають фінанси на зимову гуму і заміну свічок у двигуні корча.
Шановні НАБУ, САП. Ув’язнюйте, заради усього святого. Не доводьте людей до гріха.
«Рятуйте» зніжені Мальдівами та соляріями дупи і дупці в застінках СІЗО та відправляйте їх у тюрми. Рятуйте країну від демотивації і доводьте, що справедливість існує.
А нам своє робить. Наскільки б важко не було, у нас є дуже простий вихід — воювати далі. Бо всі решта варіантів — неприйнятні в будь-якій перспективі.
Майте гарний день.
Текст опубліковано з дозволу автора