«Пекельна битва». Контрнаступ України та перспективи перемоги

Військові досягнення України

«Після того, як закінчиться авіація та артилерія і почнеться справжня наземна війна, я думаю, що Київ впаде всього за 96 годин», — вирішили 24 лютого 2022 року три високопоставлені офіцери розвідки США з великим досвідом. Начальники штабів дали коротшу оцінку падіння столиці України: лише 72 години.

За шість місяців цієї війни українські збройні сили не лише відбили наступ росіян на Київ (і місто, і область), але й звільнили всю Житомирську, Чернігівську та Сумську області, а також значну частину Харківської.

З 2014 року американські та німецькі політичні лідери недооцінюють українські збройні сили та водночас переоцінюють військову ефективність Росії. Це було очевидно під час вторгнення в Крим, коли і адміністрація Обами, і канцлер Меркель радили не чинити опір у Криму, а натомість віддати перевагу санкціям і дипломатії. Ідучи далі, колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер підтримав частину російської позиції щодо Криму та лобіював її у Німеччині, працюючи в Газпромі.

Однією з причин неточного прогнозу офіційних осіб США була пильна увага до того, що робили росіяни, зокрема їхні військові реформи після ганебного виступу в Грузії, реорганізацію армії в батальйонні тактичні групи та використання високоефективної тактики гібридної війни. А ось українським адаптаціям, нововведенням та здобуткам після літнього контрнаступу 2014 року на Донбасі і після нього приділялося порівняно мало уваги.

З 2015 року майже кожна піхотна, артилерійська та бронетанкова бригади (крім частин ВПС) пройшли щонайменше три програми спеціальної підготовки під керівництвом американських, британських та/або канадських інструкторів. Навчальні курси переривалися лише бойовими відрядженнями на Донбас, а потім ротацією та поверненням на більш просунуту підготовку.

Перша фаза війни (лютий-квітень) завершилася стратегічною поразкою путінських військ

2016 року я був присутній на річниці революції Євромайдану в Києві. «Ласкаво просимо на Тахрір-Північ», — привітав мене один на Майдані. То був добрий жест. Тахрір був знищений на кілька років раніше, а Помаранчева революція — старша і спокійніша сестра Майдану — була приблизно на 7 років старша за всю «арабську весну». Що ще важливіше мені сказали: «Крим більше не повториться. Ми боротимемося до останньої людини». Офіцери та волонтери виступали не лише з мотиваційними промовами. 11 з 14 військовослужбовців, з якими я розмовляв у 2016 році, згодом було вбито у бою під час опору окупаційним силам у 2022 році. Інших трьох поранено.

До травня 2019 року військові приготування України сповільнилися майже до зупинки, що дало ще один шанс для дипломатії (після фактичного провалу Мінська-1 та Мінська-2). То була затримка бойової готовності, але не її смерть. До лютого 2022 року, за словами полковника СВО, взвод резервістів із 27 солдатів у Київській області був навчений та оснащений 11 протитанковими керованими ракетами, зокрема американськими Javelin і британськими Nlaws; двома найнебезпечнішими ПТРК з коли-небудь створених. Іншими словами: озброєні до зубів.

Отже, резервний взвод, що складається з солдатів, зайнятих неповний робочий день, які вранці працюють на цивільних роботах, був навчений та оснащений, щоб протистояти російській бронетанковій колоні розміром із роту. Битва біля Гостомеля частково відображає результати багаторічних тренувань та оснащення — навіть під впливом шоку та трепету. Українські резервісти у Київській області змогли дати відсіч елітним російським десантникам (бійцям ВДВ 11-ї та 31-ї десантно-штурмових бригад). Загалом перша фаза цієї війни (лютий-квітень) завершилася стратегічною поразкою путінських військ.

Неминучі контрнаступи: Херсонська, Запорізька області та Донбас

У другій фазі війни (квітень-липень) значно скоротилося поєднання маневрених бойових дій, швидкого і глибокого проникнення, довгих бронетанкових колон на автомагістралях та інших ознак. Війна на цьому етапі часом виглядала ближче до сітцкригу, ніж до бліцкригу. Проте артилерійські дуелі, короткі маневри, нестандартна сигналізація на ударах безпілотників АЕС «Енергодар», нерегулярні та партизанські бойові дії у місті Мелітополь, Херсонській області та Республіці Крим тривали.

Головним підсумком другого етапу стало падіння Луганської області; єдиної провінції, яка була повністю захоплена після анексії Криму у березні 2014 року. З того часу жодна інша область не впала, що робить політичну консолідацію російської окупації дуже проблематичною. Простіше кажучи, російські війська не можуть проводити «референдуми» з анексії українських областей, які вони не контролюють військовим шляхом.

Це підводить нас до нинішнього південного контрнаступу, оголошеного президентом Зеленським 29 серпня. Україна неминуче мала спробувати звільнити Херсонську область або її частини до зими з кількох причин.

По-перше, завжди вимальовувався сценарій «політичної консолідації» через проведення «референдуму» в Херсоні по-кримськи — навіть без російського контролю над краєм.

По-друге, Україна реалізувала успішну стратегію «ешелонованої оборони» на півночі, в основному торгуючи територією за час та виснаження. Ця стратегія, схоже, не працює на півдні. Враховуючи кількість обладнання, тренувань та фінансування, наданих друзями та союзниками України, українським збройним силам, можливо, доведеться продемонструвати, що вони можуть повернути території до настання зими, прихід якої посилить енергетичну кризу в Європі. Отже, цілі Європи можуть змінитися від звільнення через контрнаступ до припинення вогню та де-факто збереження статус-кво — знову ж таки а-ля Крим.

По-третє, Херсонська область має геостратегічне значення для загальних визвольних зусиль України з огляду на її близькість до Криму. Херсон контролює електро- та водопостачання окупованого півострова, наближає українські сили до командних пунктів Чорноморського флоту, аеродромів, складів зброї та боєприпасів, військово-морських об'єктів (багато з яких є українськими військово-морськими та морськими піхотними силами, розграбованими у лютому та березні 2014 р.). Зрештою, контроль доступу до річки Дніпро з Херсона дозволяє Україні прорвати перший рівень двошарової російської морської блокади (другим рівнем є блокада Чорного моря).

Оперативний результат третього етапу?

Поки що рано прогнозувати результат складної південної кампанії, що включає понад 200 кілометрів лінії фронту. «Наші сили завдають ударів по російській військовій техніці та інфраструктурі по всьому фронту. (Ми націлюємося) на лінії тилового постачання Росії, склади боєприпасів і командні центри, (з метою) серйозно підірвати її здатність продовжувати цю війну», — сказав Андрій Кузьменко, посол України в Катарі, який раніше був свідком війни на Донбасі і домовлявся про положення про безпеку під час мінських переговорів. Однак це перший український загальновійськовий наступальний маневр з початку війни і, можливо, з огляду на його масштаби з моменту здобуття Україною незалежності 1991 року. І, незважаючи на те, що українські сили були навчені практично виключно оборонним маневрам, їм вдалося досягти нерівномірного наступу на трьох напрямках.

Перший розташований на крайньому північному сході Херсонської області у напрямку Дудчанів. Другий — у центрі Херсонської області у бік стратегічного міста Нова Каховка, де поблизу розташовані ГЕС і водопостачання північного Криму. Третій — на півдні області у бік міста Херсона. Це найскладніший напрямок наступу через військові приготування росіян, потужність російських ліній оборони, міський та приміський характер навколишнього середовища і, отже, обмежень для всіх типів української авіації та артилерійських систем, керованих та некерованих.

Якщо українським силам вдасться успішно відкинути російські війська на східний берег Дніпра, це, безумовно, розгорне нову фазу цієї війни і, можливо, навіть скоротить її. «Україна виграє цю війну. Ми боремося за нашу свободу та нашу державу. За що борються росіяни?» — каже Кузьменко.

Переклад НВ

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ