Велика помилка та прорахунок НАТО

Політико-військове об'єднання, яким є Північноатлантичний Альянс, сьогодні об'єднує 32 країни. Вступ Фінляндії та Швеції значно розширив оперативний простір Альянсу. Це успіх всіх союзників по НАТО, адже Альянс став потужнішим у 2024 році.

Проте в НАТО, поважної безпекової організації, що об'єднує демократичні країни європейської цивілізації Європи та Північної Америки, допустились стратегічного прорахунку в попередні роки. Під впливом Росії в свій час Альянс не надав членства Україні.

Час розкрив помилкову стратегію. Адже з Україною Альянс виглядав би сильнішим. Це був би Альянс, який додав би найбільшу за площею країну в Європі, з великим людським капіталом, нові геополітичні реалії, широкий оперативний простір, який включав би два моря, а Чорне море на 90% стало би морем НАТО, значний військово промисловий комплекс, достойну армію, не кажучи вже про науковий потенціал, інтелектуальність та культурно-історичну масштабність.

Геополітична роль Києва була недооцінена

В разі вступу України до НАТО до 2014 року, тобто до початку російсько-української війни, реакція Росії могла б обмежитись пропагандистською істерією на кілька місяців. А ще Медвєдєв з горя не виходив би з запою. Проте всі прийняли б ці реалії. Очевидно, що проти України як члена НАТО, Путін, як автор «планів на три дні», війну б не починав. Кремль продовжував би політично-диверсійну діяльність проти Києва. Однак їхні потуги з підтримки п’ятої колони компенсувались би більшою присутністю західних гравців.

Проте тиск Росії, часто не візуалізований, а також умовний «газ», переміг. Геополітична роль Києва була недооцінена.

Таким чином Україна постала перед загрозою, яка проектується і на Альянс, який міг стати сильнішим. А якщо НАТО відмовилось від цілком можливого розширення, то чи це не поразка, коли втрачені можливості? Адже під тиском Росії Брюссель поступився. Цей тиск — що це, як не елемент війни?

В Брюсселі часто стверджують, що Москва не має права вето на розширення НАТО. Проте зрозуміло, що суб'єктивно залякування, які йдуть з Кремля, впливають на західних лідерів.

А які реалії для Європи і світу склались сьогодні? В Україні війна. Тисячі загиблих, втрата території, геноцид на окупованих територіях, депортація дітей, екологічні катастрофи, вибухають мільйони снарядів, підірвана Каховська ГЕС, тривожний стан щодо Запорізької АЕС, найбільш замінована територія в світі, 15 мільйонів переміщених осіб, мільйони біженців в Європі, блокада зерна, подорожчання світових цін на продовольство, що рівнозначно посилення голоду для багатьох країн. США та Європа витрачають мільярди на підтримку України та допомогу біженцям. Китай в залежності від успіхів РФ буде формувати свою тактику щодо Тайваню та інших країн. В світі різко зросли витрати на оборону і озброєння замість того, щоб витрачати гроші на дітей, медицину, освіту, культуру.

То чи не доцільніше для колективного Заходу було б прийняти Україну в НАТО в свій час і уникнути цих викликів?

Так би й сталось, якби не політична корупція, недалекоглядність, «дешевий» газ, а іноді і просто байдужість. Це в значній мірі стосується і українських політиків.

Сьогодні Альянсу 75 років, це історичний успіх та стратегічна зрілість.

Росія веде війну проти НАТО. Результати боїв бувають різні. Проте ще є можливість виграти всю війну.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV