Читайте NV у Google
Найважливіше — вступити до інституту?
Продовжую розвінчувати міфи системи освіти.
Насправді головне тепер — не в інститут вступити, оскільки цього вже просто недостатньо, та й не так складно. Адже вже самі виші бігають за абітурієнтами, а не навпаки. Тому що місць вже вистачає на всіх.
Головне ж — мати після вишу хорошу роботу і пристойну зарплату. Хіба не так?
Але у батьків часто спрацьовує генетичний стереотип і ностальгія — лягти кістьми, але в інститут дитю всупити.
Зрозуміло, що раніше здобуття вищої освіти давало єдину можливість гарантовано добиватися кар'єри, мати стійке становище в суспільстві, якийсь респект і заробіток у сім'ї.
Але зараз батькам треба вже дивитися далі, після п’яти років навчання. І думати про те, як виглядатиме майбутня робота і життя сина чи дочки.
Юрист — це ж не тільки фантастичні американські гонорари (ау, де вони?), а й можлива відсутність роботи.
Дипломат — це не тільки закордонне солодке життя, але і низька платня з відсутністю права висловлювати власну думку вищому начальству, та ще й нидіння від нудьги далеко від дому.
Бізнесмен — це не тільки великі гроші і нескінченні розваги, а й постійний ризик і вбивчі стреси.
Щоправда, деякі тінейджери, дивлячись, як касири в магазині спритно перераховують пачки грошей, підозрюють, що саме касири і є найбагатші в світі люди.
Якщо про це не думати завчасно, то з якого дива потім обурюватися на лікарів, які бояться крові, на вчителів, яких не слухаються діти, на будівельників, у яких обвалюються будинки, на військових, які ненавмисно збивають літаки і на співачок, у яких немає голосу.
Дивіться, у нас 50% населення працюють у сфері обслуговування, але навчаються цьому мистецтву тільки 3% студентів. Потім клієнти скаржаться на поганий сервіс.
То звідки ж взятися якісному сервісу, якщо люди цього ніде ніколи не навчалися і з’явилися в цій сфері випадково?
Тож тепер питання стоїть так. Що важливіше — до інституту вступити? Чи подумати, ким і чим ти будеш після нього?
У якому оточенні ти будеш перебувати, як себе самореалізовувати, скільки заробляти, чи буде взагалі потім робота за фахом, яку тобі напишуть у дипломі?
А може, і спеціальності такої вже не буде.
А тут ще катастрофа з короновірусом і подальшими ускладненнями біологічного середовища нашого проживання і повної неясністю того, як жити і до чого готуватися .
А тут ще тотальний перехід «всього життя» в інтернет і онлайн-навчання.
А тут ще нові 100 майбутніх професій, яким ніхто і ніде не навчає. А вони вже є і там крутяться шалені гроші.
Ось це і є вир подій і переворот свідомості. Адже змінюються і самі «роботи» і методи цієї праці. Тоді до чого готують вузи?
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ