Нова дорога еліта. З чим зіткнулися західні виші
Екзаменаційна система більше не слугує для виявлення талантів і зрівняння можливостей, а лише підтримує зростаючий ринок дорогої приватної освіти
8 квітня президент Франції Еммануель Макрон оголосив, що закриє елітну французьку аспірантуру з підготовки державних лідерів — Національну школу управління (ENA). Макрон, сам будучи «енарком» (так називають випускників), говорить про своє бажання заохочувати рівні можливості та національну перевагу, і більш ефективно реагувати на виклики COVID-19. Але закриття ENA, найімовірніше буде лише незначним кроком до цієї мети.
За іронією долі, ENA була заснована в 1945 році генералом Шарлем де Голлем, з метою зламати французьку еліту та повалити систему патронажу та трофеїв, яка призвела до корумпованого і неефективного державного управління. Прийом до школи здійснювався на конкурсній основі, при цьому, тим хто проходив відбір у період навчання надавалася заробітна плата.
Аналогічно реформи Норткота-Тревельяна в Сполученому Королівстві сто років тому — засновані на досвіді сера Чарльза Тревельяна з викорінення корупції на британській державній службі в Індії, а також на прикладі імперського Китаю — хотіли ввести прийом на роботу на відкритій конкурсній основі, а просування по службі на основі заслуг. Згодом, практично всі країни — від США, Японії та Китаю до Гани та Нігерії — прагнули впровадити меритократію у своє державне управління, багато хто за допомогою іспитів.
Сьогодні проблема полягає в тому, що екзаменаційна система більше не служить для виявлення талантів і зрівняння можливостей, а лише підтримує зростаючий ринок дорогої приватної підготовчої освіти, яка приносить користь заможнішим студентам. Так, якщо в 1950-і роки 29% студентів ENA були представниками робітничого класу, то до 2003 року їх було лише 9%.
Так само стандартизовані тести США для вступу до коледжу, спочатку призначені для того, щоб допомогти провідним університетам розширити коло своїх абітурієнтів за межі багатих студентів з ексклюзивних підготовчих шкіл, тепер розглядаються як «проксі для привілеїв». Цього року відбулася революція, адже в зв’язку з COVID-19 відбулися збої в навчанні, це призвело до того, що університетським департаментам з зарахування абітурієнтів довелося зробити результати тестів опціональними. Це призвело до величезного зростання кількості абітурієнтів до найкращих шкіл і до більш різноманітних класів першокурсників. Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі, наприклад, повідомив про збільшення кількості абітурієнтів-афроамериканців на 48%, абітурієнтів латиноамериканців на 33% і збільшення кількості заявників з числа американських індіанців на 16%.
У Британії донедавна ймовірність вступу в Оксфорд чи Кембридж в учнів приватних платних шкіл була в сім разів вище, ніж в учнів неселективних державних шкіл. Сьогодні Оксфорд використовує контекстуальні дані, які враховують індивідуальний досвід студентів, щоб зрозуміти їхні досягнення, що збільшує різноманітність студентів.
Крім того, існує проблема, пов’язана з тим, що елітні університети самі значною мірою покладаються на результати іспитів, підготовки та ранжирування своїх студентів, як це робить ENA (Макрон посів п’яте місце у своїй когорті). Більш ефективний підхід буде зосереджений на життєво важливих, для хорошої державної служби, навичках міжособистісного спілкування, таких як навчання мобілізації, підтримка і заохочення інших, а також розпізнавання здібностей людей. Різноманітна державна служба стане сильнішою тільки в тому разі, якщо відповідальні особи знатимуть, як зробити різноманітність сильною стороною.
ENA стала рішенням двох основних проблем. У 1945 році, для відновлення державної адміністрації після Другої світової війни, Франції були необхідні найбільш талановиті фахівці. Що не менш важливо, уряду потрібно було розуміти і представляти широке коло громадян, багатих і бідних, і довести, що воно може служити їм краще, ніж комунізм.
Сьогодні, перед багатьма урядами постає аналогічне завдання. Щоб швидко відновитися від пандемії (як це вже робить Китай), вони повинні втрутитися після десятиліть бездіяльності. Вони також повинні відновити довіру суспільства перед обличчям потужної популістської реакції проти «елітарного» уряду.
Тому прийом до професійно-технічних шкіл повинен відображати потреби державного сектора, а не те, що зручно з адміністративної точки зору. Це може означати, що треба менше покладатися на результати тестів, а більше на альтернативні критерії оцінки здібностей, які вимагають часу, досвіду й адекватних ресурсів для розробки і впровадження. Навчання державних лідерів також вимагатиме від організацій державного сектора інвестування в підтримку навчання своїх співробітників і великої кампанії зі збору коштів, щоб надати можливість для відвідування занять найширшому колу студентів.
Ще однією проблемою є утримати цих лідерів на державній службі. На питання, чому «енарки» дедалі частіше віддають перевагу приватному сектору замість державного управління, один з останніх випускників сказав, що для прийняття стратегічних рішень, які раніше приймали випускники, міністерства французького уряду наймають великі консалтингові фірми.
З жовтня 2018 року, французький уряд підписав щонайменше 575 контрактів з приватними консалтинговими агентствами на надання різних послуг — від розробки планів відновлення економіки до планування переходу на нульовий викид вуглецю і допомоги в боротьбі з COVID-19: схоже, що лідером з впровадження вакцини в країні була McKinsey&Company, а не Міністерство охорони здоров’я. Аналогічно британська система тестування і відстеження COVID-19 була практично повністю створена консультантами і аутсорсинговими фірмами. Уряд Великої Британії навіть звернувся до консультантів, щоб йому порадили, як зменшити залежність від консультантів.
Якщо уряду передадуть захопливу політичну роботу стороннім фірмам, вони втратять деяких своїх найкращих державних службовців. Навпаки, державні смарт агентства, наприклад, в Сінгапурі для того, щоб утримати та розвивати навички своїх найкращих співробітників доручають їм стратегічно важливі завдання.
Ба більше, коли політики та їхні радники очорнюють «бюрократів» або «краплю (the blob)» (як колишній радник уряду Великої Британії описав британську державну службу), вони цим легко можуть накликати біду. Якщо наратив такий, що від державного сектору немає користі, то як можна сподіватися на те, що він приверне або утримає видатних людей?
У Британії успішне впровадження вакцини проти COVID-19 підкреслило переваги збереження влади в руках уряду за підтримки лідерів приватного сектора, готових допомогти на громадських засадах. Цей механізм поєднує в собі найкраще з державного сектору — довіру людей до інститутів, які проводять вакцинацію населення — з перевагами підходу венчурного капіталу до оцінки ризиків і розподілу ресурсів.
За три тижні після оголошення Макрона стало ясно, що він не закриває ENA, а радше скорочує його річний набір (з 80 студентів до 40) і перейменовує його. Але завдання Франції полягає в тому, щоб створити достатньо амбітну систему державного управління, щоб залучати цілеспрямованих і талановитих людей, але при цьому вона повинна бути достатньо відкритою, щоб дозволити набирати співробітників з більш широких верств суспільства. Якщо просто намагатися змінити ENA, то досягти цих цілей не вийде.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright: Project Syndicate, 2021
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ