Новий соціальний договір під час війни. П’ять речей, які чекають від бізнесу в ЗСУ

Матеріал записано під час виступу в рамках зустрічі-дискусії NV «Інвестиції в майбутнє»

Ми усі сконцентровані тут і зараз на тому, щоб наблизити перемогу України в цій війні. Оскільки без перемоги немає майбутнього. Тому всі допомагають країні, всі об'єднані навколо цього і це не просто красиві слова чи шаблон, це наша нова реальність. Це — частина нашого нового соціального контракту — соціального контракту воєнного часу. Коли від бізнесу очікують більше, ніж передбачає класичний соціальний контракт (інвестиції - робочі місця — контракти).

Я запитала у десятьох військових, у минулому — людей бізнесу, які з початком війни вступили до лав збройних сил, чого вони зараз чекають від бізнесу, яким має бути його внесок у перемогу.

Відповіді виявилися досить схожими. І це, з одного боку, дуже здивувало, оскільки люди різні, а з іншого — якщо є консенсус, то це дійсно може стати таким собі каркасом нового соціального договору.

Отже, дозволю собі його зафіксувати.

Під час війни єдина мета — перемога. Це база. Що може і має робити бізнес для її наближення, на додаток до класичного соціального договору, який передбачає - сплачувати податки, створювати робочі місця та інвестувати?

«Цей дощ надовго», завтра, післязавтра, через місяць чи два війна не закінчиться

Відповідь така: під час війни по-перше, допомагати локальним спільнотам, по-друге — допомагати ЗСУ там, де держава не встигає.

А після перемоги додаткові пункти соціального контракту будуть іншими. І головне, до чого має готуватися український бізнес після перемоги, за словами тих, хто був у бізнесі, а зараз в ЗСУ, — це скласти іспит процесом вступу до ЄС. І бути готовими відбудовувати Україну саме на базі європейських цінностей. І це також дуже цікаво: у майбутній відбудові країни, з їх точки зору, має брати участь саме «білий» бізнес, який «не розминувся із війною»

Щодо локальних спільнот тут все більш-менш зрозуміло — йдеться перш за все про гуманітарну допомогу. А от щодо того, чого очікують від бізнесу в частині допомоги ЗСУ, то я почула те, на що зовсім не очікувала.

Перше: військовим дуже важливо знати та розуміти, що на них чекають і їм буде, куди повертатися. Їм важливо знати, що в містах, де вони жили і живуть зараз, збережеться нормальне життя (життя з базовими сервісами). І це окреме велике завдання для бізнесу.

Друге: підприємцям, бізнесменам слід розуміти, що «цей дощ надовго», завтра, післязавтра, через місяць чи два війна не закінчиться, тому варто формувати резерви, готувати ресурси, аби вистояти.

Третє: пряма матеріальна допомога збройним силам там, де держава не встигає (зверніть увагу, що цей пункт стоїть лише третім, не першим, і це мене дуже вразило). І бізнес тут має бути гнучким, реагувати на те, що справді потрібно, оскільки з кожним днем запити змінюються. Ми допомагаємо ЗСУ саме за цим принципом, об'єднали всю нашу допомогу в окремий проект «Сталевий Фронт» і працюємо в щільній координації із ЗСУ/ГУР, щоб надавати ту допомогу, яка найбільше потрібна саме зараз — від сталевих пластин для бронежилетів до захисних бункерів-капсул.

Четверте: бізнес має бути готовим приймати до себе ветеранів, що повертаються з війни. Це дуже цікаво, тому що про це сказав кожен з 10 опитаних мною військових: «Для нас важливо, щоб бізнес готувався приймати до себе ветеранів, робити перепрофілювання, навчати, особливо в тій частині, яка стосується травм війни». Ще раз: я говорила зі своїми знайомими, це не репрезентативна вибірка. Велика частина з них або підприємці, або комунікаційники. Тим не менш саме тут був повний консенсус.

І останнє, п’яте: бізнес має прийняти, що ті, хто на нулі, ті, хто просто зараз кожного дня ризикують всім, в тому числі своїм життям, напевно, не будуть кожного разу, коли вони отримують певну допомогу, казати «дякую». І це для мене була абсолютна несподівана думка, оскільки мені це здавалося зрозумілим. Але для військових це був дуже важливий меседж, тому що час від часу цього «спасибі» вимагають.

Один із цих 10 військових був Масі Найєм. Я попросила його про короткий текст — звернення, що підсумував би головну думку щодо нового соціального договору.

«Через війну змінюватися прийдеться, тож чому не зробити це на краще. Багато хто вимушений був зустрітися із ЄС. І він знає, що в Україні в багатьох сенсах ми випередили ЄС. Наприклад, в сервісах. Але нам бракувало чесних правил — справедливих і без корупції. Ми переможемо на полі бою, я в цьому не сумніваюся, але все рівно повернемося в цивільні міста працювати. Якщо тут зміни стануться, але не на краще — буде дуже прикро. Сміливості вам повірити, що українському бізнесу вдасться вижити і навіть стати кращими, як це робить ЗСУ».

Повну відеоверсію зустрічі-дискусії NV «Інвестиції в майбутнє» дивіться тут: