Чи готова наша влада до нових випробувань і катастроф?
У найближчі десятиліття кліматичні катастрофи, пандемії, міграційні хвилі та збройні конфлікти будуть до кінця напружувати можливості урядів
На жах імунологів, вірусологів та експертів охорони здоров’я, уряди припинили засвоєння уроків Covid-19. По всьому світу влада, зіткнувшись із кризою вартості життя, відмовляється витрачати величезну кількість коштів на протипандемічну готовність. Однак деякі ключові уроки стосуються механізмів роботи уряду, і тому навіть країни з мізерними коштами можуть зробити елементарні кроки для покращення системи антикризового управління. Такі заходи допомогли б їм підготуватися до зміни клімату й інших потенційних надзвичайних ситуацій.
Важливі висновки можна отримати з досвіду Великої Британії. Напередодні пандемії Covid-19 Велика Британія посідала друге місце в «Глобальному індексі безпеки здоров’я», який ранжує країни залежно від їхньої здатності виявляти, запобігати та звітувати про епідемії. У 2016 році британський уряд провів триденні навчання, щоб оцінити ефект потенційної пандемії грипу; за підсумками навчань були вироблені рекомендації щодо управління ризиками, щоб уряд міг ними скористатися у разі спалаху заразної хвороби. Менше з тим, Велика Британія зіткнулася з набагато серйознішими, ніж очікувалося, труднощами, намагаючись узяти під контроль Covid-19. Як показано в новій доповіді Кіарана Мартіна та його співавторів, імовірним винуватцем хаотичного характеру боротьби країни з пандемією стала не відсутність готовності, а погане функціонування політичної системи.
Під час пандемії деякі країни зуміли налагодити ефективну координацію між центральними та місцевими органами влади. Наприклад, у Німеччині у перші місяці пандемії влада національного та земельного рівня об'єдналася для вироблення єдиних підходів, що допускали варіації заходів на місцях. Аналогічно австралійська влада об'єднала свої сили на початку спалаху Covid-19 для розробки послідовної національної стратегії, яка враховувала місцевий досвід і знання.
Важливі висновки можна отримати з досвіду Великої Британії
Навпаки, у Великій Британії пандемія призвела до напруженості у відносинах між британським урядом та адміністраціями Шотландії, Вельсу та Північної Ірландії, які мають делеговані повноваження. Уряд країни взяв під контроль загальнонаціональні закупівлі засобів індивідуального захисту та діагностики у перші тижні пандемії та створив «Схему збереження робочих місць у період пандемії коронавірусу» (відому як схема тимчасових відпусток)), а Шотландія, Вельс і Північна Ірландія наслідували цей приклад.
Однак єдність британської боротьби з пандемією випарувалася 10 травня 2020 року, коли тодішній прем'єрміністр Борис Джонсон пом’якшив правила домашніх карантинів, що діяли в країні. Керівники Шотландії, Вельсу та Північної Ірландії були обурені рішенням Джонсона. Їхні протести свідчили не лише про втрату зв’язку між Вестмінстером і місцевими урядами Сполученого Королівства, а й про нерозуміння Джонсоном структури управління країною. Протипандемічна готовність потребує діалогу, спільного прийняття рішень й обміну інформацією та ресурсами, особливо між владою регіонів, які перебувають під контролем різних політичних партій.
У Великій Британії цього не сталося на рівні урядів усіх чотирьох частин королівства. І цього не сталося на рівні місцевої влади у власне Англії. Відсутність взаємодії з місцевою владою, зокрема міською, украй утруднила планування та реалізацію ефективних заходів боротьби з пандемією. У місцевої влади Англії виникають великі і конкретні обов’язки у разі надзвичайних ситуацій, але національний уряд не знав про їхні можливості або не довіряв їм. Упродовж десяти років до пандемії уряд країни радикально скорочував фінансування місцевих органів влади, надавши їм більше обов’язків, але менше ресурсів і можливостей.
На початку першого Covid-карантину місцевій владі довелося вести майже екзистенційну боротьбу, щоб забезпечити базові послуги. Витрати різко збільшилися, а доходи впали, оскільки уряд Джонсона тимчасово звільнив бізнес від податку на майно. Намагаючись утримати місцеву владу на короткому повідку, уряд вирішив потроху надавати їм додаткове фінансування та розглядати всі майбутні запити на таке фінансування в індивідуальному порядку, що ще більше підривало можливості місцевої влади займатися плануванням та підготовкою.
Для підготовки до майбутніх надзвичайних ситуацій уряд Британії зобов’язаний інвестувати у локальні механізми збору даних і персонал, який займається антикризовим управлінням. Він має також відновити фінансування місцевої влади таким чином, аби муніципалітети та районні адміністрації не були вичавлені до нитки.
Є й інший критично важливий урок зміцнення антикризового потенціалу урядів. Влада зобов’язана розвивати довгострокові відносини, що дозволяють їй користуватися за необхідності можливостями й охопленням приватного сектора. Під час пандемії уряди деяких країн співпрацювали з компаніями, намагаючись розробити й затвердити нові трудові правила та програми підтримки власників бізнесу, гарантувати ефективність закупівель, інвестувати у системи тестування та відстеження, а також у розробку та придбання нових вакцин.
За приклад можна навести Робочу групу з вакцин, яку британський уряд створив для швидкої організації виробництва та розподілу вакцин від Covid-19. Утім, навіть у цьому випадку масштаби довіри та співпраці виявилися обмеженими. Виступаючи 2021 року з лекцією про свій досвід як голови цієї робочої групи, Кейт Бінгем, керуюча партнерка в одній із компаній венчурного капіталу, розповідала про глибоко підозріле ставлення до підприємців і менеджерів, яких найчастіше вважали жадібними жирними котами, чиїм єдиним інтересом було пограбування платників податків, і відповідним чином ставилися до них. За її словами, урядовці не були зацікавлені в розумінні відмінностей у діяльності приватного сектора — між тими, хто прагне отримати ренту, та тими, хто має економічну цінність.
На жаль, непослідовний характер заходів, уживаних Британією, дійсно призвів до того, що деякі контракти дісталися «жирним котам» і спекулянтам. 2021 року група бізнес-лідерів склала дорожню карту для успішних приватно-державних партнерств. Вони рекомендували уряду продемонструвати реальну, довгострокову відданість принципам взаємодії, а також ставити реальні переваги вище відносин, що склалися при наданні тієї чи іншої ролі приватним гравцям, і гарантувати, щоб усі учасники процесу мали реальну експертизу, а не просто бажання пролобіювати політиків, які обираються. Будь-який уряд, який бажає взаємодіяти з бізнесом на будь-якому суттєвому рівні, повинен дотримуватися цих рекомендацій.
У найближчі десятиліття кліматичні катастрофи, пандемії, міграційні хвилі та збройні конфлікти будуть до кінця напружувати можливості урядів. Національні уряди, які прагнуть створити механізми антикризового управління, здатні витримати майбутні шоки, не можуть собі дозволити проігнорувати уроки пандемії, і, зокрема, необхідність створення довгострокових і заснованих на довірі партнерств із місцевою владою та місцевими бізнес-лідерами.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено
Copyright: Project Syndicate 2023
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV