Від Майдану коло церкви до Пивоварова. Що ми знаємо про Павла Тичину

Після виходу 1918-го дебютної збірки поета Сонячні кларнети його довго називали князем української поезії.

«Краще з'їсти кирпичину, ніж читать Павла Тичину». Так відзивалися школярі про вірші поета, які проходили за програмою на уроках, ще у 1990-х. А ще йому приписували рядки Трактор в полі дир-дир-дир / Ми за мир! Звісно, Тичина такого не писав. І мабуть жоден вчитель не міг переконати своїх учнів, що це не так.

Справді, в радянські часи слід було знати на пам’ять вірша На майдані коло церкви революція іде. І звісно вчителі робили акцент на слові революція, бо тлумачилося, що поет мав на увазі той жовтневий переворот більшовиків у Петрограді. Хоча в 1919-му, коли, власне, і написаний той вірш, таких асоціацій в Україні не могло бути і близько.

А що йшлося тут про ініціативу до змін від низів, стало зрозуміло після революційних майданів в Україні, які почалися в 1990-х. І слово майдан у Тичиновому вірші набуде саме сучасного значення.

Йшлося тут про ініціативу до змін від низів

Звісно, ще обов’язковим для вивчення був вірш Партія веде. Оспівувалася комуністична партія більшовиків, завдяки якій країна отримала нові щасливі надбання. Поет нібито написав того вірша лихого 1933-го, коли та партія призвела до жахливого голодомору.

Тільки вже в наші дні Станіслав Цалик і Пилип Селігей довели, що вірш був перебкою поезій 1920 року. Дослідники пишуть: «Як нещодавно виявилося, Партія веде насправді є… своєрідним ремейком твору 13-річної давнини і протилежного спрямування. Ще в травні 1920-го на Софійському майдані Павло Григорович палко вітав українсько-польське військо, яке витурило з Києва більшовиків. Переповідають, що ту промову він завершив так: «А червону гидь / будем, будем бить!»

Наприкінці 1990-х Ліна Костенко у циклі публічних лекцій в Києво-Могилянській академії пояснювала, чому Тичині довелося прославляти геноцидний більшовицький режим. Бо саме тривали жахливі репресії проти української інтелігенції, коли «повибирали [тобто, арештували] всіх».

І, щиро кажучи, остаточно вірші Тичини почали читати, співати, скандувати тисячі молодих людей на концертах Артема Пивоварова. Поезії Арфами, арфами чи Там тополі у полі на волі, де звучить рокотання-ридання бандур знають багато учнів напам’ять без необхідності вчити їх за програмою.