Війна та бюрократія. Що нам заважає воювати та виробляти власну зброю

Є багато думок аналітиків, журналістів, які вважають, що висновок, який можна зробити після пресконференції: в України, у влади немає плану на 2024 рік. А в мене інше враження. В України не може не бути плану. Поясню, про що йдеться. Насправді є три базові стратегічні документи, які ухвалюються, незалежно від того, що відбувається навколо. Вони мають бути ухвалені і постійно коригуються. Ці документи називаються: План оборони, Стратегічний замисел і План застосування Збройних сил.

Всі три документи є системними та комплексними, всі три документи є таємними. Всі три документи обов’язково мають ухвалюватися, погоджуватися. І більше того, вони передбачають, що, залежно від поточної ситуації, в них вносяться корективи. Якщо ви не плануєте війну, ви її не ведете. Якщо ви її не ведете, ви її програєте.

Тому говорити про те, що планів немає, — це трошки наївно звучить. План оборони — це не лише про застосування військових. План оборони передбачає низку документів. Наприклад, план проведення мобілізаційних заходів, план проведення контррозвідувальної, розвідувальної діяльності, економічний план, план дій місцевого самоврядування, план дій окремих центральних органів виконавчої влади, Кабміну зокрема. Це величезна низка документів, які, підкреслюю, впевнений, що погоджуються.

Ці документи таємні, доступ до них має обмежена кількість людей. У всіх цих планах, у документах всі плани на найближчий тиждень, місяць, пів року, рік мають бути. Вони мають коригуватися.

Звучало питання щодо мобілізації в Україні. Зеленський відповів, що є вимога від Генштабу мобілізувати ще 500 тисяч людей. Сам президент не впевнений, чи це доцільно, що треба вивчати питання. Чи я вбачаю в цьому проблему — ні. Немає тут ніякої проблеми. Повертаюся до того, з чого починав. Є такий старий радянський анекдот, кінець якого: вчіть матеріальну частину, бо дуже боляче б’ють.

По-перше, Генштаб не вимагав, Генштаб озвучив потребу.