Читайте NV у Google
Це суттєво знижує імовірність швидкого дипломатичного врегулювання
Намагався розібратися у нових призначеннях в Ірані і що вони значать для розвитку ситуації в країні та навколо неї. Суть події полягає у серії одномоментних призначень силового блоку, який багато хто називає кадровою консолідацією Моджтаби Хаменеї.
Отже, 10 серпня, після рідкісної семигодинної особистої зустрічі президента Пезешкіана з Верховним лідером Моджтабою Хаменеї, оприлюднено пакет із шести кадрових указів, що синхронно перебудовує військово-безпекову вертикаль Ірану.
Головнокомандувачем КВІР (тут без несподіванок) призначений Ахмад Вахіді, який вже де-факто перебуває на цій посаді після смерті попереднього командувача Мохаммада Пакпура, який загинув 28 березня цього року. Заступником головнокомандувача КВІР призначений Мостафа Ізаді — діючий, безперервно активний апаратник Генштабу останні майже 15 років на стратегічно-плануючих і логістичних посадах, який відповідатиме, найімовірніше, за операційне управління й координацію.
Це не разова кадрова заміна, а багаторівневий процес
Прикметно, що Ізаді має досвід придушення курдського повстання (1989−1996 рр.), що з огляду на зростаючу загрозу курдського питання для Тегерана привертає особливу увагу. Командувачем ВМС КВІР призначено Алі Озмаї, який замінив на цій посаді Алірезу Тангсірі, також загиблого у березні. Цікаве призначення очільника Басіджу — «ланцюгового пса» режиму. Ним став Хосейн Таеб, якого повернули на цю посаду після усунення в 2022 році. Два останні призначення надзвичайно важливі: Секретарем РНБ став Мохсен Резаї, який замінив Мохаммада Багера Золькадра. Останній посів цю посаду після смерті Алі Ларіджані, якого вбили ізраїльтяни 17 березня. Сам Золькадр став политичним радником Рахбара — цю посаду створили спеціально під нього.
Ці призначення не є ізольованими рішеннями, а спираються на мережу довіри, яку аналітики називають «колом Хабіба» — за назвою батальйону «Хабіб ібн Мазахір» 27-ї дивізії «Мохаммад Расулуллах», в якому Моджтаба служив підлітком під час ірано-іракської війни (1987−1988). Про «коло Хабіба» я у січні підготував окрему довідку. Втім, напевно, варто тут зафіксувати перелік найвпливовіших осіб, що входять до цього кола. Ця група визначається особливою довірою. Серед них: Хосейн Таеб — очільник розвідки КВІР (2009−2022 рр.), нині вдруге очільник Басіджу; Хосейн Неджат — командувач штабу «Саралла» (безпека Тегерана) з 2020 р.; Есмаїл Ковсарі — командувач, вихідець з того ж батальйону; Касем Сулеймані — командувач «Кудс», ліквідований у 2020 р.; Хосейн Хамедані — командувач КВІР, убитий у 2026 р.; Ахмад Казімі — командувач КВІР.
Прикметно, що старші за Моджтабу командири, які очолювали КВІР як інституцію ще коли він був підлітком-бійцем — Мохсен Резаї та Мохаммад Багер Золькадр — зараз повернуті як джерело військової легітимації для лідера, що сам не має бойового авторитету.
Консолідація силового блоку відбувається на тлі постійного зменшення ваги й впливу президента Пезешкіана. У останнього із «силовиками» КВІР триває конфлікт. У травні Пезешкіан подав попередній лист про відставку, вказавши на структурне виключення уряду з ухвалення рішень із нацбезпеки й зовнішньої політики. І в травні, і в липні головним його мотивом з вимогою відставки був меморандум зі США щодо Ормузької протоки.
Президент Ірану публічно й наполегливо захищав підготовлений і вже підписаний (18.06.2026) меморандум від критики жорсткого крила, яке вважає угоду небажаною поступкою. Ситуація почала погіршуватися для Пезешкіана після публічного виступу клірика М. Б. Харразі (родича Хаменеї), який заявив, що Пезешкіан пропонував відставку 28 разів і отримав попередження: наступного разу її приймуть. У традиційній перській манері офіс Моджтаби спростував ці деталі, а Пезешкіан публічно заперечив намір іти, але натяк прозорий. Тобто практично Моджтаба забирає в Пезешкіана єдиний інструмент тиску — погрозу відставки.
Доля міністра закордонних справ Ірану Аббаса Арагчі також стає непевною. По суті, мова йде про функціональне вихолощення без формального усунення. Цей персонаж отримав подвійний удар, оскільки втратив довіру з двох боків. У квітні 2026 року Пезешкіан і спікер парламенту Галібаф вимагали звільнення Арагчі, вважаючи, що він діє як помічник командувача КВІР Ахмада Вахіді, координуючись із ним в обхід президента. Натомість, коли Арагчі виявив гнучкість на переговорах (готовність обговорювати скорочення підтримки «Осі спротиву»), це викликало вже різку реакцію протилежної сторони, зокрема тодішнього секретаря РНБ Золькадра. Відтоді Арагчі відсунутий від переговорів, а лідерство перейняв спікер парламенту Галібаф.
Цей політик, спікер парламенту Мохаммад Багер Галібаф, не вписується в дихотомію «цивільні проти КВІР»: він сам колишній командувач КВІР (авіаційні сили), ексначальник поліції й мер Тегерана (2005−2017 рр.), а нині очолює переговорний канал зі США, перейнявши цю функцію від Арагчі. Його позиції та доступ як до цивільних, так і до військових мереж роблять його ключовим для формування консенсусу щодо чутливих питань, включно з переговорами. Дехто з правих американських експертів, послідовних противників ісламістського режиму, стверджує, що потенційно Галібаф «прагне стати Наполеоном», але це питання залишається дискусійним з огляду на оціночне судження яструбиного крила іранської діаспори й американської аналітики. Вірним є те, що Галібафа досі до кінця не «розкусили»: хтось зараховує його, поряд із Пезешкіаном, до «відносно прагматичного» табору, що прагне угоди зі США — тобто не тотожного жорсткому крилу КВІР (Резаї, Золькадр), а хтось, навпаки, зараховує підйом Галібафа до загального зміцнення жорсткого крила КВІР на тлі відсутності Моджтаби в публічному просторі.
Отже, що ми маємо станом на зараз. Це не разова кадрова заміна, а багаторівневий процес. Розстановка «кола Хабіба» на позиції внутрішньої безпеки (штаб «Саралла») фіксується аналітиками ще з середини 2020 р. — Моджтаба готував контур влади задовго до смерті Алі Хаменеї (лютий 2026 р.). Синхронність пакету 10 серпня (шість призначень одразу, після наради з президентом) — сильніший сигнал консолідації, ніж будь-яке окреме призначення, включно з тим, що спершу виглядало найгучнішим (Резаї/РНБ). Логіка кадрового добору комбінована: особиста довіра (коло 1) + інституційна легітимація через ветеранів-засновників (коло 2), що компенсує брак власного бойового авторитету Моджтаби. Витіснення цивільно-дипломатичної вертикалі (Пезешкіан, МЗС) відбувається паралельно й тим самим методом уникнення прямих дій — публічний тиск і погрози без остаточного розриву, що дозволяє зберігати простір для маневру.
Практичний наслідок для перебігу переговорів щодо Ормузької протоки: посилення силового контуру (Резаї — прибічник жорсткої лінії) відбувається одночасно з послабленням позицій прихильника угоди зі США (Пезешкіана) — це суттєво знижує ймовірність швидкого дипломатичного врегулювання.
Текст опубліковано з дозволу автора