Привіт з Лас-Вегасу. На межі минулого та майбутнього

Це, якщо подумати, навіть поетично – влаштовувати виставку споживчої електроніки, де вирішуються тренди майбутнього, у місті минулого, Лас-Вегасі. На кожному кроці він візуально нагадує якісь американські бандитські фільми 90-х: тут навіть бабці (чи швидше лише вони) сидять на гральних автоматах, на перших поверхах готелів –  казино із залами, прокуреними настільки, що пробігшись ними на шляху до своєї кімнати, одяг уже не вивітрити від цигаркового аромату, а на вулицях, тих що на кілька кроків далі від головного проспекту, взагалі не зустрінеш перехожих – крім, хіба що, безхатьків – без авто у цьому місті, як і в дуже багатьох інших американських, робити нема чого.

Поки на CES представляють нові концепти будинків, в яких автоматизовано усе від вхідних дверей до туалету – вони турбуються про всі проблеми власника, моніторять його здоров’я і ледь не підбивають подушку – у моєму готелі з «автоматизованого» був лише великий білборд Елвіса біля входу, у якого рухалися, ніби в танці, ноги. Ну і «розумний» концепт проїзної каплиці – такий собі шлюбний мак-драйв, де одружитися можна, не виходячи з машини.

Тут презентують концепти міст майбутнього – з розумною інфраструктурою, меншою кількістю авто на дорогах і повітряними таксі, а на шляху з виставки потрапляєш у найбожевільнішу транспортну розв’язку, яку місцеві любляче називають «миска макаронів».

Google і Amazon можуть тут навперебій показувати нові покоління розумних віртуальних помічників, корейські компанії – презентувати симпатичних маленьких роботів на кшталт єдинорогу, який може навчити дітей кодуванню, але заблукавши у павільйонах виставки, загальна площа яких більша за 30 футбольних полів, звертаєшся за допомогою до працівників CES, і дорослий чоловік на довідковому стенді відкриває грубу книгу на кшталт «жовтих сторінок», наслинює палець і починає шукати – де ж там ті українські стартапи? «Це на літеру «У», так?» Маю сказати, що додаток-гід у мене теж був, але він заглючив.

І так, «проїхатися» в безпілотному авто майбутнього, яке на початку подорожі намагається за допомогою сенсорів з’ясувати, який у тебе настрій, і якщо він поганий, спробувати покращити його впродовж поїздки – це все класно, та наразі мене у Лас-Вегасі навіть доставка їжі від Uber не змогла потішити: замість великої чашки кави зі сніданком привезли великий стакан молока.

Звісно, порівнювати реальність CES із реальністю буденного 2019-ого – де у стрічці новин американський шатдаун і українські вибори – не можна. Та повернувшись з прес-конференції про концепт літаючих безпілотних таксі, та послухавши лекцію про відновлення довіри через технологію блокчейн, хочеться вірити, що людству більше пасує прогрес.

Може для того і проводять CES у Лас-Вегасі – щоб на цих буденних контрастах хотілося залишити у минулому прокурені казино, ефективний спосіб витратити і час, і гроші – та рухатися до розумного майбутнього, де всі дріб’язкові побутові справи виконуватимуть роботи, а Homo sapiens візьмуть на себе свою головну природну функцію – думати, створювати, вирішувати.

Чи, може, це таки з розділу наукової фантастики?

Колонка опублікована в блогах на сайті Української служби Голосу Америки. Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки»

Опубліковано з дозволу автора та видання

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут