Читайте NV у Google
США, яких світ знав і якими захоплювався з 1945 року, більше не існує
Безвідносно до розмови Трампа по телефону з Путіним і його наступних коментарів в Білому домі, більшість із цих речей насправді не стали аж такими сенсаційними.
Всі знають, хто такий Дональд, всі памʼятають його нездорову любов до світових диктаторів і заздрощі до їхніх можливостей, а також його очну зустріч із Путіним у Гельсінкі в 2018, де на пресконференції Дональд, як ручний папуга, повторював його тези з максимально безпристрасним лицем.
Що трохи здивувало зараз — це швидкість перевзування Трампа і Ко від більш-менш адекватних оцінок/підходів до трешового «Трамп-стайл».
Що із цим усім робити?
1. Не можна допустити заміщення формального процесу переговорів і мирного врегулювання «телефонним правом».
Дональд може скільки завгодно дзвонити Путіну, Лукашенку, Ким Чеи Ину, аятолам, Сі Цзіньпіну — кому завгодно, але офіційне обговорення і ухвалення рішень має відбуватися за столом переговорів.
Це єдиний шанс не дати дуету Володимир-Дональд реалізувати давню мрію Кремля
2. За столом переговорів, крім України, обов’язково повинна бути представлена Європа (щонайменше — Францією, Великобританією і новим канцлером ФРН, а краще — ще й Північноєвропейськими і Балтійськими країнами).
Голос України повинен звучати в один голос з Європою — це єдиний шанс не дати дуету Володимир-Дональд реалізувати давню мрію Кремля: поділити світ (разом з Європою) на двох.
3. Сама Європа повинна змінити механізми ухвалення рішень на наднаціональному рівні — у цих нових реаліях гратися у вмовляння з кремлівськими холуями типу Орбана і Фіцо просто не буде часу, і коштуватиме це значно дорожче, аніж черговий заморожений проєкт/транш.
4. Наша безпека = наша армія + наша зброя + ресурси (гроші + технології) Європи + посильна участь європейських армій.
Маємо домовитися з Європою про нові правила гри в цих нових реаліях: зрозуміло, що європейські країни переймаються власною безпекою і не дуже охоче споряджатимуть свої військові контингенти в Україну.
Однак у них є вибір: допомогти нам на нашій території, або приймати війну в себе з усіма наслідками. Без підтримки США — це просто питання часу і витрачених власних ресурсів.
Ну і окремо треба вести діалог з Францією і Великобританією про нову ядерну стратегію стримування для Європи — без врахування ядерного потенціалу США.
Тут можуть бути реальні шанси отримати колективний захист ядерної парасольки від наших європейських союзників.
Нам з європейцями та іншими союзниками варто усвідомити і прийняти як факт, що США, які світ знав, і якими захоплювався з 1945 року, більше не існує.
Навіть якщо за 4 роки Дональда і Ко зметуть на чергових виборах, вже очевидно, що за цю його каденцію він спробує розвалити все, до чого зможе дотягнутись своїми загребущими руками — як в самих Штатах, так і за їхніми межами.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV