Зі своїми не воюють. У чому помиляється Путін
В путінській позиції є очевидні логічні нестиковки, які автор статті має для початку пояснити хоча б самому собі
Російський президент Володимир Путін, здається, отримує справжнє задоволення від своєї ролі головного історичного авторитету. Він не просто опублікував на власному сайті статтю про єдність росіян, українців і білорусів. Він ще й дав докладне інтерв'ю, в якому пояснив, навіщо цю статтю писав, — пише Віталій Портников для Крим.Реалії.
І стає очевидним: навіть якщо справжніми авторами цієї путінської статті були спічрайтери президента, а не сам Путін, справжнє, «ідеологічне» авторство, впевнений, — таки у президента Росії. А той, хто цю статтю писав, просто оформляв погляди замовника. Це не як з Леонідом Брежнєвим, який, подейкували, розчулився, коли читав свої власні «Мемуари», написані спеціально підібраними публіцистами.
Упевнений, ми маємо справу зі справжньою позицією Путіна. З позицією, яку російський президент має намір захищати — і за допомогою політичного й економічного тиску, і за допомогою сили. Але все ж, гадаю, в цій путінській позиції є очевидні логічні нестиковки, які автор статті має для початку пояснити хоча б самому собі. І ці неузгодженості — вони не тільки в історичному матеріалі. Вони передусім у сучасності.
Проблема в тому, що він говорить неправду сам собі
Путін продовжує звично стверджувати, що росіяни, українці і білоруси — один народ. Але разом з тим говорить, що Росія визнала «геополітичні реалії», що склалися, — тобто територіальну цілісність держав, що з’явилися на карті світу після безславного краху «імперії зла» — Радянського Союзу. Добре, але якщо визнала, то навіщо потрібно було анексувати Крим, який сама Росія вважала українською територією?
На це питання Путін та інші учасники кримської авантюри зазвичай відповідають, що кримчани самі зробили свій вибір, що в Криму і Севастополі живуть російські люди, які завжди хотіли бути разом з Росією. Але, перепрошую, а як же тоді стаття Путіна, яка стверджує, що росіяни й українці — один народ, який завжди хотів роз'єднати підлий Захід, що вся територія України — це історична Росія? Якщо і в Херсоні, і в Миколаєві, і в Севастополі, і в Керчі, і в Анапі живуть ті самі «російські люди», то від кого, хотілося б зрозуміти, хотіли відокремитися кримчани і до кого приєднатися? Якщо Україна — просто ще одна «Російська держава», така ж, як Росія, то яка різниця, до якої з двох однакових держав належить «сакральний півострів»? Тим більше, що князь Володимир, який нібито хрестився в сакральному Херсонесі, княжив усе-таки в не менш сакральному Києві? Чи Київ уже не «мать городов русских», Володимире Володимировичу?
Чи все-таки є «росіяни різних сортів»? І «другосортних росіян» оголошують одним народом лише тоді, коли це стає політично доцільно? А до цього можна блокувати військові частини, в яких служать ці самі «другосортні росіяни», обстрілювати населені пункти, де вони живуть, зупиняти подачу газу, щоб вони мерзли — це, до речі, вже не тільки українців, а й білорусів стосується. Росіян чомусь російське керівництво не змушувало сидіти в холоді. А українців і білорусів — за милу душу. Оскільки — комерційні відносини, а не «один народ».
Упевнений: питання не в тому, що Путін говорить і пише неправду всім нам. Думаю, проблема в тому, що він говорить неправду сам собі. Тому що якби він і справді вважав українців одним народом з росіянами, він не відбирав би Крим, не послав би своїх військових на війну на Донбасі, не провокував би нестабільність, не погрожував би відмовою від транзиту або подачі газу.
Та що там казати, Володимире Володимировичу. Зі своїми не воюють. Ви ж і самі це знаєте.
Надруковано з дозволу Радіо Свобода / Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ