Що штовхнуло Кремль на війну в Сирії

Божевільна спроба вступити в Сирії в громадянську війну на одній з ворогуючих сторін (таким шляхом люто самостверджується російське керівництво, балдіюче від того, що його дії — знову на перших шпальтах провідних західних газет) відбувається за рахунок тих, хто до цього керівництва не відноситься, але знову заплатить за його шаленства.

Якби у нас в країні був нормальний парламент, він би давно вимагав від президента і уряду відповіді на питання: скільки нам вже коштувала неоголошена війна з Україною?

Скільки десятків (якщо не сотень) мільярдів рублів було витрачено на диверсантів Стрєлкова-Гіркіна, на імітацію повстання "зневірених шахтарів та трактористів", на створення бандитських "ДНР" та "ЛНР" на сході України, на постачання їх танками, "Буками", ПЗРК і боєприпасами, на нібито "гуманітарні конвої", і на відправку "відпускників" та "відставників" під виглядом "ополченців"?

І, якби у нас був нормальний парламент, він би давно вимагав від президента і уряду відповіді на питання: скільки нам вже коштувала війна в Сирії, і скільки ще коштуватиме? Не повіривши брехні про те, що вона, нібито, взагалі безкоштовна і не потребує ніяких додаткових витрат: так не буває.

Звичайно, нормальний парламент взагалі не допустив би ні участі в неоголошеній війні з Україною, ні ввязування в сирійську авантюру. Але парламент у нас перетворений в аплодуючий орган, де у боротьбі з внутрішніми та зовнішніми ворогами зливаються в екстазі всі чотири відтінки сірого.

І тому російським громадянам треба зрозуміти просту річ: їх ще раз обклали податком.

Слідом за «кримським» і «донбаським» податком з них візьмуть ще й «сирійський». Який, як уже сказано, не заплатять ті, хто заварив всю цю кашу. Не ті, хто організував «приєднання» Криму, яке світ вважає анексією. Не ті, хто кинув у Донбас бойовиків Гіркіна-Стрєлкова, а потім постачав «ополченцям» зброю та посилав підкріплення. Не ті, хто відправив російську армію боротися за збереження влади диктатора Асада, оголосивши терористами всіх його ворогів.

Ці податки заплатимо ми — бо відчуємо на своїй кишені, як зросли ціни в магазинах і квартплата, як подорожчали ліки і міський транспорт, гуртки для дітей і путівки на відпочинок.

Цих витрат могло б і не бути — якби гігантські суми з бюджету (що складається з грошей платників податків) пішли б не на війну, а на мир.

Не на танки і бомби, а на утримання міського транспорту і ремонт житла, на пенсії і зарплати «бюджетникам», на безкоштовні для громадян дитячі кухлі та пільгові путівки.

А так — губернатор Петербурга Георгій Полтавченко, обговорюючи проект міського бюджету на 2016 рік, зітхає: мовляв, такої кризи ще не було. І в бюджет уряд Петербурга закладає 18-відсоткове зростання плати за проїзд на громадському транспорті — що вдарить по всім жителям міста. При цьому пенсія у сьогоднішніх пенсіонерів зросте лише на 4%, а пенсійні накопичення знову шахрайськи «заморожуються», тобто — крадеться частина пенсії у майбутніх пенсіонерів.

І будівництво станцій метро в нових районах, що задихаються від транспортного колапсу, відсувається все далі — зате ударними темпами будують метро до майбутнього нового футбольного стадіону для ЧС-2018 (хоча ця станція буде працювати раз на тиждень по дві години на вихід, томущо після матчів її будуть закривати на вхід, уникаючи тисняви).

І на капітальний ремонт житлових будинків в історичному центрі Петербурга, які його не бачили десятиліттями, катастрофічно не вистачає грошей.

Пам'ятаєте старий похмурий анекдот? "Тату, горілка подорожчала. Тепер ти будеш менше пити?" — "Ні, синку, ти будеш менше їсти".

Війна для російських «вождів» — все одно, що горілка: вони заливають нею свої комплекси політичної неповноцінності. Починають самі собі здаватися великими та могутніми, володарями наддержави, яка «повертає собі вплив», і перед якою всі захоплено тремтять.

Але чим більше вони п'ють, тим менше ми їмо.