Німеччина після Меркель: надія для України чи Путіна?
Хто очолить Німеччину, коли Ангела Меркель нарешті піде у відставку?
На своїй посаді німецький канцлер вже давно, і нині саме в розпалі прощального періоду, оскільки в жовтні 2018 року вона оголосила, що планує піти після закінчення свого четвертого терміну весною 2021-го. Своєю помазаницею Меркель обрала Аннегрет Крамп-Карренбауер, яка насолоджувалась публічним благословенням чотирикратного канцлера і вже змінила її на посаді лідера правоцентристської партії «Християнсько-демократичний союз» (ХДС) у грудні 2018-го. Втім, Крамп-Карренбауер пішла з посади лідера партії, обернувши весь процес наступництва на хаос.
ХДС проведе конкурс лідера в найближчі місяці. Переможець вочевидь стане найбільш впливовим політиком у Німеччині та, ймовірно, майбутнім канцлером країни, коли зайде сонце епохи Меркель. Що це означатиме для німецької політики по відношенню до Росії та України?
Є три кандидати, які змагатимуться за те, аби замінити Аннегрет Крамп-Карренбауер та повести ХДС на всезагальних виборах восени 2021 року. Наступного голову партії оберуть під час спеціального партійного засідання 24−25 квітня в Берліні. Політики ХДС, які претендують на те, щоб у кінцевому результаті змінити Ангелу Меркель — чоловіки, і всі вони родом з Північного Рейну-Вестфалії (СЗР), найбільш густонаселеної землі Німеччини з населенням близько 17 мільйонів людей. Це Армін Лашет, Фрідріх Мерц та Норберт Реттген.
У 2012-му Норберт Реттген безуспішно балотувався як кандидат від ХДС на регіональних виборах у своїй рідній землі, водночас обіймаючи посаду федерального міністра охорони навколишнього середовища. Після катастрофічної поразки партії — найгіршої в недавній історії — Реттген відмовився іти у відставку. Натомість Меркель звільнила його з уряду, і так він став другим міністром в німецькій історії, якого усунула від посади канцлер. Відтоді він відновив свої позиції у берлінській бульбашці, ставши рушієм зовнішньої політики держави.
Реттген має потужний досвід роботи з Росією і належить до тих небагатьох у його партії, хто закликає не просто підтримувати санкції, а й посилювати їх у відповідь на неперебірливе застосування сили Росією в Сирії. Якби наступного голову ХДС вибирали користувачі Twitter та аналітики, то скоріше за все ним би став Реттген. Втім, навіть з тим, що в перших рейтингах він лідирує, йому бракує підтримки серед партійних функціонерів, які, кінець-кінцем, вибирають наступного лідера. Це робить його аутсайдером.
Фрідріх Мерц — висхідна зірка ХДС на початку нульових, коли він протягом двох років був лідером опозиції, перш ніж Ангела Меркель понизила його статус. Після внутрішньопартійних сварок він залишив парламент у 2009 році щоб працювати юристом і лобістом. Серед тих трьох кандидатур, які претендують на лідерство, Мерц єдиний, хто брав участь у виборах 2018 року, на яких його з незначним відривом обійшла Крамп-Карренбауер. Його підтримка найсильніша у того електорату ХДС, хто хоче змістити партію більше вправо. Переконаний прихильник трансатлантичних уз, Мерц неодноразово критикував Росію за її політику в Сирії та Україні. Втім, зовсім недавно він закликав Німеччину та Європу більш активно взаємодіяти з Росією.
Очевидним фаворитом цих перегонів є 59-річний Армін Лашет, який в цілому виступає за продовження правоцентристської політики Меркель. Як прем'єр-міністр Північного Рейну-Вестфалії, він представляє найбільше регіональне відділення ХДС. Як один із п’яти заступників голови він також являється однією з найбільш впливових фігур усередині партії на національному рівні. Лашету вигідно, що керівництво його власного регіонального відділення ХДС схвалило його кандидатуру. Це вкрай важливо, тому що філіал ХДС в Північному Рейні-Вестфалії містить близько третини усіх делегатів з'їзду партії, де і вибиратимуть наступного лідера. Зусиллям Лашета також допомагає той факт, що він переконав міністра охорони здоров’я Йенса Шпана підтримати його заявку. Останньому 39 років, і він був серед числа попередніх претендентів на лідерство, а також користується підтримкою серед молодих членів ХДС.
Як ці троє вибудовували б відносини з Володимиром Путіним? Тут найбільш суперечливим кандидатом є фаворит гонки, Армін Лашет. Слід відмітити, що до певної міри Лашет презентує типове німецьке бажання бути у хороших відносинах з Росією. Загалом цей підхід співпадає з політикою ЄС щодо Росії, передбачаючи критику цієї країни за її незаконну активність та відштовхування її через санкції, в той же час намагаючись більше з нею взаємодіяти шляхом торгівлі, та через співпрацю в сфері культури та громадянського суспільства. Ця позиція відображає головний політичний консенсус Німеччини, і тільки «Партія зелених» і окремі члени ХДС вимагають більш критичної політики по відношенню до Росії.
У деяких аспектах Лашет відступає від партійної лінії по Росії, виступаючи за ширшу співпрацю. Він часто критикував Захід за те, що той не надто сильно старався залучити Росію до вирішення проблеми Сирії. Разом з тим у березні 2014-го, після анексії Росією Криму, Лашет застерігав проти «антипутінського популізму» в Німеччині. На початку 2018-го року, коли в Солсбері отруїли Скрипалів, він був єдиним серед значимих членів ХДС, хто критикував Великобританію за «форсування солідарності» серед членів НАТО при тому, мовляв, що доказів вини Росії бракує. Невдовзі після того в інтерв'ю газеті ZEIT він застерігав проти «демонізації Росії». Ще згодом, влітку 2019-го, Лашет зустрівся з міністром МЗС Росії Сергієм Лавровим, приймаючи Петербурзький діалог — важливий німецько-російський форум. У своїй емоційній вступній промові Лашет дякував Росії за примирення з Німеччиною після Другої світової війни, та її роль протягом німецького об'єднання, перед тим чітко заявивши про свою підтримку Північного потоку-2.
Що залишається Україні? З відставкою Аннегрет Крамп-Карренбауер ретельні плани Меркель щодо наступництва зруйновані, а її політичний авторитет усе більше слабшає. Перегони за лідерство в ХДС на деякий час поглинуть німецьку політику. Наразі Армін Лашет — неабиякий фаворит, аби вийти звідти переможцем. Поки не зрозуміло, як країна житиме в умовах розділеного лідерства, коли Лашет очолюватиме найбільшу партію Німеччини, а Меркель водночас продовжуватиме бути канцлером до виборів восени 2021-го.
Загалом, Україні слід бути готовою до Німеччини, яка більше дбатиме про себе, але Києву нема чого панікувати. Попри багато тривожних заяв Лашета щодо потреби взаємодіяти з Москвою, дуже малоймовірно, що сам по собі він шукатиме спосіб зняти санкції чи радикально змінити нинішню політику Німеччини щодо Росії. Натомість те, наскільки позитивне сприйняття Лашетом Росії може перетворитись на політику, буде залежати від прогресу полюбовних відносин французького президента Емманюеля Макрона з Володимиром Путіним.
Переклад НВ
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікування повної версії тексту заборонене
Приєднуйтесь донашого телеграм-каналу Мнения НВ