Володимир Путін і загроза Третьої світової війни
Читайте NV у Google
Напад Росії на Україну 24 лютого став початком третьої світової війни, яка потенційно може знищити нашу цивілізацію
Вторгненню передувала тривала зустріч між президентом Росії Володимиром Путіним і головою КНР Сі Цзіньпіном, що відбулася 4 лютого, коли розпочиналося святкування місячного китайського Нового року та Зимові Олімпійські ігри в Пекіні. Після завершення зустрічі Путін і Сі оприлюднили ретельно підготовлений документ розміром у п’ять тисяч слів, у якому оголошувалося про тісне партнерство між двома країнами. Цей документ сильніший за будь-який договір і обов’язково вимагав проведення детальних переговорів заздалегідь.
Я був здивований, що Сі явно дає Путіну карт-бланш на вторгнення та розв’язання війни проти України. Він, мабуть, цілком упевнений, що його утвердження як довічного правителя Китаю (заплановано на друге півріччя) стане простою формальністю. Сконцентрувавши всю владу у своїх руках, Сі ретельно розробив сценарій, згідно з яким його піднесуть до рівня Мао Цзедуна та Ден Сяопіна.
А Путін, заручившись підтримкою Сі, зайнявся здійсненням мрії всього свого життя з неймовірною жорстокістю. Незабаром Путіну виповниться 70 років, і він відчуває, що якщо він хоче залишити слід у російській історії, йому треба діяти або зараз, або ніколи. Але в нього збочена концепція ролі Росії у світі. З огляду на все, він вірить, що російському народу потрібен цар, за яким він сліпо йтиме. Це пряма протилежність демократичному суспільству, і ця концепція спотворює російську душу, емоційну до сентиментальності.
Дитиною я багато разів зустрічався з російськими солдатами, коли вони окупували Угорщину в 1945 році. Я дізнався, що вони готові поділитись останнім шматком хліба, якщо їх попросиш. Минуло багато років, і на початку 1980-х років я зайнявся політичною благодійністю.
Придумавши собі ідею фікс, Путін явно втратив зв’язок із реальністю
Спочатку я заснував фонд у моїй рідній Угорщині, а потім брав активну участь у розвалі Радянської імперії. Коли 1985 року до влади прийшов Михайло Горбачов, цей розвал уже розпочинався. Я заснував фонд у Росії, а потім зробив це у всіх країнах-спадкоємицях СРСР. В Україні я започаткував фонд навіть до того, як вона стала незалежною країною. У 1984 році я відвідав Китай, де я став першим іноземцем, якому дозволили заснувати фонд (я закрив його в 1989 році, якраз напередодні масових убивств на площі Тяньаньмень).
Я не знаю Путіна особисто, але дуже уважно спостерігаю за його піднесенням і знаю, що він безжальний. Він перетворив на руїни чеченську столицю Грозний, а зараз погрожує зробити те саме з українською столицею Києвом.
Колись Путін був хитрим оперативником КДБ, але, схоже, змінився останнім часом. Вигадавши собі ідею фікс, він явно втратив зв’язок із реальністю. Він, безперечно, помилився в оцінці ситуації в Україні. Він очікував, що російськомовні українці зустрічатимуть російських солдатів з розкритими обіймами, а виявилося, що вони нічим не відрізняються від україномовного населення. Українці організували неймовірно хоробрий опір супротивнику, який явно переважає.
У липні 2021 року Путін опублікував довгу статтю, в якій доводив, що росіяни та українці насправді один народ, і що українців обманюють неонацистські агітатори. У першій частині цих тверджень є певні історичні підстави з огляду на те, що Київ спочатку був центром Російської православної церкви. Але в другій частині обдурився сам Путін. Йому треба було б краще розуміти ситуацію. Багато українців доблесно билися під час протестів Євромайдану у 2014 році.
Події 2014 року дуже розлютили Путіна. Проте російська армія погано діяла, коли їй наказали напасти на українських братів. Корупція, що глибоко укорінилася, у процесі розподілу військових держзамовлень також відіграла важливу роль у цих слабких результатах. Але замість того, щоб звинувачувати себе, Путін, судячи з усього, буквально збожеволів. Він вирішив покарати Україну за те, що вона чинить опір, і почав діяти без жодних гальм. Він кинув у бій усю російську армію та ігнорує будь-які правила війни, наприклад, навмання скидаючи бомби на цивільне населення. Постраждало багато лікарень; пошкоджено енергомережу, що забезпечує Чорнобильську АЕС (зараз вона окупована російським військами). В обложеному Маріуполі 400 тисяч людей сидять без води та їжі вже майже тиждень.
Цілком імовірно, що Росія програє цю війну. США та Євросоюз постачають Україні оборонні види озброєнь; роблять спроби купити зроблені в Росії винищувачі МіГ, якими вміють керувати українські пілоти. Все це може сильно змінити становище. Але незалежно від підсумкового результату, Путін уже зробив диво, що стосується зміцнення рішучості та єдності в Євросоюзі.
Тим часом Сі, схоже, усвідомив, що Путін зірвався з котушок. Восьмого березня, через день після заяви міністра закордонних справ Китаю Вана І про те, що дружба між Китаєм і Росією залишається «міцною як камінь», Сі зателефонував президенту Франції Еммануелю Макрону та канцлеру Німеччини Олафу Шольцу і заявив, що підтримує їхні миротворчі зусилля. Він хоче максимальної стриманості у цій війні, щоб запобігти гуманітарній кризі.
Немає жодних гарантій, що Путін поступиться побажанням Сі. Ми можемо лише сподіватися, що Путіна і Сі відсторонять від влади до того, як вони знищать нашу цивілізацію.
НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright: Project Syndicate, 2022
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ