Читайте NV у Google
Деякі думки про те, що відбувається
Росіяни задумали перерозподіл світу. Головна новина зараз у тому, що вони говорять все менше про Україну, все більше про Європу і «європейську безпеку». Тобто бачать як мінімум пів-Європи своєю зоною впливу. Такий великий перерозподіл світу стається після великих воєн. Росіяни натякають на Ялту, а деякі навіть на Віденський конгрес. Ялта виникла у результаті перемоги над Гітлером, Віденський конгрес — перемоги над Наполеоном. Щоправда, незрозуміло, кого росіяни збираються перемагати зараз. Тому вони намагаються залякати.
У цій новій «угоді» росіяни себе бачать як один зі стовпів безпеки в Європі. Поряд із США. Тобто вони хочуть поділити Європу навпіл знову. Звісно, це передбачає питання про статус України, але у російських фантазіях все йде далеко далі. Це те, що ми говорили європейцям від 2014-го року, а зрештою і раніше — і чого вони не чули. Зараз це реальність. Хоча деякі досі не чують.
Європейським лідерам на кшталт Макрона росіяни намагаються продати ідею цієї нової «архітектури безпеки в Європі». Мовляв, НАТО має посунутися. Макрон, таке враження, хоче змінити порядок розмов. Мовляв, спочатку Україна, а потім вже Європа. Тому він прилітає в Київ і говорить передусім про Мінські угоди. А вже потім про європейську безпеку. Однак Макрона та інших лідерів європейських країн росіяни всерйоз не сприймають. Вони вважають, що їхній головний суперник-партнер — це американці. Для Європи це драма і трагедія — але й шанс прокинутися.
Американці здійснюють проти Кремля інформаційно-психологічний тиск, що росіян шокував. Бо вони звикли, що тільки вони так можуть. Іноземні медіа частково є в цій війні інструментом, що їм страшенно не подобається. Але на війні як на війні.
Росіяни також бояться
Мотивів цієї війни два:
а) Показати, що у росіян є кроти, які зливають інформацію, посіяти недовіру всередині.
б) Оприлюднити плани що їхньої реалізації, щоб відвернути від ідеї їхнього виконання. Бо ж росіяни хочуть робити все в логіці «нас-там-нєт» і «щоб ніхто не здогадався». Але росіянам явно не подобається бути в очах світу великим агресором. Вони ж хочуть бути «миротворцями».
Ідея з ультиматумом для НАТО полягає в тому, що:
а) Ультиматум НАТО відкине.
б) Але погодяться про щось домовлятися.
в) Результатом може бути закріплення статус-кво -- передусім визнання легітимності присутності РФ на окупованих територіях: Крим, Абхазія, Південна Осетія, Придністров'я, можливо Донбас. Мовляв, «НАТО розширяється, так і РФ розширяється» (тільки ми знаємо: НАТО через згоду відповідних країн, а РФ — без жодної згоди). Тобто можна очікувати такого тиску на нас — і тиску на інші країни з приводу визнання «російськості» Криму і, можливо, Донбасу.
Прокремлівські і «ліберальні» експерти в Росії кажуть, що Росії війна зараз не вигідна. Раціонально це справді так. Бо якщо вони входять у війну з Україною, то будуть мати ще більшу ізоляцію, а не «стіл переговорів». Контрпродуктивно, навіть з огляду на збочену кремлівську логіку. Хіба що вони розраховують на блискавичну операцію, щоб потім якийсь Макрон прилетів і йому продиктували нову угоду про «архітектуру безпеки в Європі.
Якщо не буде війни, нові переговори про безпеку в Європі будуть, і для нас важливо, щоб вони відбулися з нами та з урахуванням наших інтересів. І це буде складно. Україна зараз не є ані блоковою країною, ані позаблоковою. Ми не є ані нейтральними, ані захищеними гарантіями. І це треба змінювати. Якщо НАТО не буде, чи можлива інша логіка — наприклад, двосторонні безпекові договори? Багатосторонні безпекові договори? Це все серйозні питання.
Росіяни також бояться. Вони бояться західної зброї в Україні. Вони бояться воювати з НАТО. Ми думаємо, що ці страхи вигадані, але, можливо, це не так. Тому їхні дії теж можуть бути продиктовані страхом.
Всі ці «евакуації» — це, звісно, не дуже добре діє емоційно. «Надмірна реакція» у поганому сенсі слова. Але кожен боїться за себе — і чиновники іноземні перестраховуються. Крім того, це логічний наслідок інформаційно-психологічного тиску. Якщо сказав А, то треба робити Б.
У кожному божевіллі, і кожній кровожерливості, навіть кремлівській, є певна раціональність. З точки зору цієї раціональності велика війна Кремлю зараз не вигідна. Тому готуватися треба до гіршого, але сподіватися на краще.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ