Читайте NV у Google
Тема України знову з’явилася в заголовках міжнародних агентств новин через тривогу з приводу великого нарощування російських збройних сил поблизу українського кордону
Цей новий привід для тривоги — нагадування про те, що російська агресія проти України далека від завершення. Хоча бойові операції сягали свого піку у 2014−2015 роках, конфлікт продовжує кипіти й залишається вельми невирішеним.
За останні сім років міжнародне співтовариство надало Україні значну підтримку, але це поки не переконало Росію припинити свою гібридну кампанію проти української державності. Зрозуміло, що в західних партнерів України немає бажання вступати в збройну конфронтацію з Росією. Також вони проявляють крайню обережність відносно надання українським військовим засобів для протистояння Кремлю. Проте одним із найефективніших засобів стримування подальшої російської агресії можуть бути вдосконалені Повітряні сили України (ВПС).
Після вторгнення Росії у 2014 році ВПС України зайнялися отриманням якнайбільшої кількості реактивних літаків і набором максимальної кількості резервістів, щоб стати боєздатними. Вони зіткнулися з цілою низкою проблем, викликаних десятиліттями пострадянського нехтування галуззю. Ці труднощі були посилені хронічною нестачею запасних частин російського виробництва, що призвело до масового розбирання реактивних літаків, щоб підготувати кілька десятків боєздатних.
Навіть ці відносно невеликі військово-повітряні сили змогли завдати непомірних утрат гібридній армії Росії, що складається зі звичайних військових, найманців і місцевих колабораціоністів. За повідомленнями, у результаті декількох повітряних ударів загинула значна кількість російських військовослужбовців.
У відповідь Москва таємно розмістила системи ППО на окупованому Донбасі. Однією з таких систем збили цивільний авіалайнер, що летів рейсом MH17 у липні 2014 року. Багато українських військових літаків також було збито, оскільки українці часто літали зі зламаним або застарілим обладнанням для радіоелектронної боротьби.
Від самого початку бойових дій ВПС України розширили свої бойові сили, провівши капітальний ремонт і часто модернізуючи законсервовані літаки й навчаючи нове покоління льотчиків. Ці зусилля стримує необхідність придбання вироблених у Росії запасних частин, які не можуть бути перепроєктовані в Україні. Такі закупівлі часто здійснюють таємно за кордоном. Незважаючи на ці зусилля і через великі втрати, понесені у 2014 році, військово-повітряні сили України натепер перебувають в ослабленому стані й мають обмежену стримувальну дію.
Керівництво ВПС України нещодавно визнало, що до 2030 року більшість винищувачів країни стануть непридатними. Тим часом, Москва використовує слабкість ВПС України й загрожує Україні повітряними ударами. Більшість новітніх російських винищувачів були розгорнуті на аеродромах, розміщених ланцюжком навколо кордонів України.
Очевидно, що ВПС України терміново потребують модернізації. Під час громадського обговорення пожвавлення ВПС досягли консенсусу в тому, що потрібні західні реактивні літаки, озброєні сучасними «розумними» боєприпасами, поряд із західними засобами ППО.
Станом на зараз найкращі військово-повітряні сили України представлені двома нечисленними винищувальними бригадами, куди входять близько 50 Су-27 (FLANKER), еквівалентних до американських F-15C. Близько 30 з них, як уважають, перебувають у робочому стані. Наступним найкращим активом ВПС Україна є винищувальна бригада Су-24 (FENCER), оснащених «розумними» боєприпасами. Ці «радянські F-111» інтенсивно використовують у російській бомбардувальній кампанії в Сирії. На сьогодні вважають, що — у найкращому випадку — в експлуатації перебувають близько 30 таких літаків.
Найбільшим винищувальним активом України є три малокомплектні винищувальні бригади, що налічують близько 80 МіГ-29 (FULCRUM), що еквівалентні американським F-16. Нарешті, одну бригаду Су-25 (FROGFOOT) або «радянський Бородавочник» використовують для наземних атак.
Україна не має провідних засобів ППО, таких як повітряно-десантні системи раннього оповіщення та контролю, танкери для дозаправлення в повітрі, цифрові термінали баз даних для їх мережевого використання, сучасні інтелектуальні боєприпаси, крилаті ракети повітряного базування й допоміжні засоби розвідки й наведення.
Не проблема забезпечити повітряне раннє оповіщення й контроль, допомогти повітряними заправниками, обладнанням для створення даних, крилатими ракетами або інтелектуальними боєприпасами, а також із заміною українських легких МіГ-29 і Су-25. Танкери F-16, E-2C-2000 Hawkeyes і KC-135 у великій кількості стоять у сховищі Групи з обслуговування та регенерації аерокосмічної галузі (AMARG). Можна було б також поставляти нові або модернізовані винищувачі F-16C та європейські винищувачі.
Завдання полягає в тому, щоб замінити винищувачі Су-27 і Су-24. Єдиною альтернативою на Заході, яка може замінити їх, є американські F-15, принаймні, сотня яких необхідна для нечисленних підрозділів. Кандидатура F-15 вже була публічно запропонована генералом Сергієм Дроздовим, командувачем ВПС України.
Необхідність модернізації ВПС України дає адміністрації Байдена можливість заподіяти Москві справжнього болю як у реальному стратегічному сенсі, так і в плані тривалої пропагандистської війни.
Потік американської військової допомоги з летальним і нелетальним озброєнням в Україну від 2014 року дотепер був корисним, але переважно символічним. США надали широку підготовку, Humvees, протибатарейні радари, прилади нічного бачення, протитанкові ракети типу Javelin, а також катери берегової охорони класу Island. У планах також надати патрульні катери Марк VI. Допомога ВПС Україна була мінімальною, зокрема, постачання шоломів для екіпажу та комплектів для ремонту злітно-посадкових смуг. Ця допомога ще не набула справжнього стратегічного ефекту.
Фінансований США пакет допомоги або «ленд-ліз» зі 100 або більше F-15, від шести до восьми E-2C-2000 Hawkeyes і від восьми до 12 танкерів KC-135R, а також термінали бази даних Link-16, розумні боєприпаси, крилаті ракети і відповідна розвідувальна й цілевказувальна техніка послала б Москві недвозначний сигнал і допомогла б стримати будь-які плани вторгнення в майбутньому.
Існує багато способів реалізації та фінансування потенційного пакету ППО для України. Різновид «миттєвої готовності» полягає у виведенні законсервованих літаків F-15C/D, E-2C-2000 й KC-135R зі сховища й відправлення їх в Україну з подальшою модернізацією F-15, як це пропонували Японії.
Поперемінно, США могли б постачати Україні нові літаки F-15QA або F-15EX. Розумні боєприпаси, крилаті ракети, такі як JASSM, й інші пропоновані предмети сьогодні є товарами, що їх широко експортують союзникам і можуть поставляти з нових або наявних запасів.
Посилення військово-повітряних сил України стало б потужним сигналом адміністрації Байдена про те, що США надалі не будуть миритися з діями Росії в Східній Європі і що Росія повинна понести важкі й відчутні довгострокові стратегічні витрати за свою зловмисну поведінку.
Переклад НВ
НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікація повної версії тексту заборонена.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ