На це купилися тисячі. Як Росія вербує африканців для війни
Наприкінці минулого року Путін підписав Указ про «візу талантів». Студентські візи та візи талантів активно рекламуються посольствами Росії по всій Африці
Африканський континент знову з’являється у наших новинних стрічках. На цей раз приводом стала держава Малі, в якій базується один із підрозділів Африканського корпусу". Того самого, що створювався з колишніх учасників ПВК Вагнер та місцевих вихідців. Формування підконтрольне Міноборони РФ.
Наприкінці квітня корінний народ Малі та бойовики вбили місцевого міністра оборони. Саме він виступав за зближення з Москвою. Російські військові відступили з міста Кідаль. Це стало приводом для обурення у державі й звинувачень росіян у тому, що малійських солдатів залишили, аби «їх захопили у полон, як щурів». Безпосередньо для Африканського корпусу малійські події — своєрідна демонстрація зменшення впливу в країнах Африки.
Заманити в бій
Історія конфлікту у Малі багатошарова й довготривала, її розбирають спеціалісти-африканісти. Особисто мою увагу більше привернула новина, яка у ЗМІ з’явилась за місяць до подій у Кідалі. За рівнем важливості не поступається малійській.
Експлуатується соціальна безвихідь
У березні міністр закордонних справ Кенії Мусалія Мудаваді приїхав у Москву, аби домовитись про припинення вербування кенійців для участі у війні Росії проти України. Кенія — далеко не єдина країна, в якій відбуваються подібні «кампанії». Зокрема, Reuters писало: «У лютому Гана заявила, що 50 ганців загинули у війні в Україні після того, як їх «заманили в бій». До того ж міністр закордонних справ цієї країни зазначав, що цифра може бути вищою.
У ЗМІ почало з’являтись все більше результатів розслідувань про те, яким чином росіяни залучають африканців до війни. Крім того, публікуються свідчення тих із них, кому вдалося втекти й повернутись додому. Або потрапити в український полон. Звісно, частину інформації, яку розповідають «найманці», не зайвим буде піддавати сумніву.
Особливо розповіді про «нам дали документ, але російської не знаємо, тому виявилось, що підписали контракт на службу». Ця версія неодноразово повторюється у розповідях іноземців, які своїми історіями ділились у фільмі «Наемники» для проєкту «Хочу жить» (єдиний центр прийому заявок на добровільну здачу в полон військовослужбовців зсрф). До слова у таборах для військовополонених в Україні перебувають громадяни Сомалі, Сьєрра-Леоне, Того, Шрі-Ланки, Бразилії тощо. Цікаво розібратись, до яких методів вдається країна-ворог, аби поповнити лави своєї армії. Там є чому здивуватись.
«Віза талантів» для штурмування
Серйозну журналістську роботу провело видання CNN. Вони проаналізували спілкування вербувальників у месенджерах, усі тонкощі маршруту, поспілкувались з африканськими найманцями. Російський «калачик» виглядав привабливо: «обіцяли підписний бонус у розмірі 13 тисяч доларів, щомісячну зарплату до 3 500 доларів і російське громадянство після завершення служби». Насправді бійця чекатиме мінімальна військова підготовка, бої на передовій (подібних «найманців» називають «штурмове м’ясо»), а в чималій кількості випадків — расистські знущання, вилучення документів і банківської картки.
Одна справа, коли найманець знає, куди їде та що робитиме. Інша — цивільне працевлаштування, за яким насправді приховуються бойові позиції. Експлуатується соціальна безвихідь, яка вимагає пошуку заробітків закордоном. І можливість отримати паспорт з «двоголовим», який для громадян країн Африки досі має магічний сенс. На це купилися тисячі.
Вербування відбувається усіма можливими шляхами. Пропагандистські ролики у соціальних мережах включно з TikTok, де проросійські африканці розповідають про усі принади Росії та місцевих заробітків. Рекрутингові агентства, які набирають персонал для роботи охоронцями, продавцями, працівниками готельної індустрії, водіями тощо. Нерідкісні випадки, коли приїхав у гості до знайомого, а він у слушний момент підклав тобі контракт на службу в армії РФ. З одним із таких туристів вийшло відео на фейсбук-сторінці 57-ї окремої мотопіхотної бригади ім. Гордієнка. До рекрутингу долучаються навіть спортивні агенти: пропонують поїздку до РФ для участі в змаганнях, а насправді людина опиняється на фронті. Якщо пощастить, в українському полоні. «Пощастить» дуже відповідне слово у цій ситуації.
Наприкінці минулого року Путін підписав Указ про «візу талантів». Він дозволяє іноземцям з «особливими професійними досягненнями» подавати документи та отримувати багаторазові ділові візи, а згодом і дозвіл на тимчасове проживання. До того ж володіти російською мовою необов’язково. «Вони повинні любити Росію. Їхнє рішення жити у нас має бути реалістичним і добре продуманим. І вони повинні мати освіту та навички, щоб приносити тут користь», — заявила депутат Госдуми та очільниця організації, яка допомагає іноземцям переїхати в РФ. Цікаве формулювання «приносити тут користь». Знаючи, чим дихає ця країна, не здивуюсь, якщо власник «візи талантів» буде «любіть Расію» в якійсь з лісопосадок на українсько-російському кордоні.
Студентські візи та візи талантів активно рекламуються посольствами Росії по всій Африці. Особливо активні вони в Ефіопії. Черги з сотень молодих чоловіків біля посольства в Аддис-Абеба привернули увагу місцевих ЗМІ. Більшість з них навіть не здогадується, де вони опиняться за кілька місяців.
Про найманців з Північної Кореї я вже писав. Але в тому випадку ситуація все ж відрізняється. Під час операції на Курщині північнокорейці отримували практичний досвід на полі бою і знання про «начинку» сучасного озброєння, яка важлива для їхньої країни. Вербування африканців — зовсім інша історія. Але фінал у ній схожий. Країна, яка описує неймовірні принади «роботи» розглядатиме того, хто на неї погодиться, лише як «штурмове м’ясо». Не більше.