Ізоляція Росії. Який шанс з’явився в України

Можна сміливо сказати, що такого патріотичного піднесення Україна не знала ніколи. Більше того, за мого життя ніколи не було такого, щоб уся країна йшла за своїм Головнокомандувачем, генералами та мерами міст, які стали справжніми героями своєї країни.

Чим закінчиться війна? Я думаю, відповідь на це питання відома всім: звичайно, перемогою України та видворенням «русского миру». І, чесно, я не вірю у всі ці історії російських військовополонених, які не знали, куди їх везли. Під час служби в армії я брав участь не в одних навчаннях і ніколи не бачив, аби їх учасникам видавали бойові патрони. Тож, заслужено, але головне питання не в цьому.

Головне питання — що робити далі? І цього разу нам потрібно будь-що відповісти на нього не так, як ми це робили в попередні кілька століть, натикаючись на одні й ті самі граблі у вигляді міфу про «братню любов» і спільну віру. Нинішня війна з «братами», далеко не перша за історію України, укотре все чітко розставила по поличках, не залишивши сумнівів у тому, що від них — і чим швидше, тим краще — потрібно відгородитися найвищим парканом, і насамперед цивілізаційним.

Чому цього разу шанси відгородитися набагато кращі, ніж раніше? Санкції, яких ми дочекалися і дієвість яких активно обговорюємо з початку війни, обов’язково дадуть свій ефект. І вже дають! Ви знаєте, у перший день багатьом здавалося, що «санкційна атака» була зроблена в добре знайомому нам стилі «глибокої» заклопотаності. Звичайно, нам хотілося, щоб Європа та США зробили диво — щось таке, що в одну мить зупинить війська і поверне їх назад до «Мордору». Але вже сьогодні, на четвертий день війни, ми бачимо, що вжиті заходи дуже серйозні і санкційні зусилля йдуть по наростальній, за що величезне спасибі і західним країнам, і нашим дипломатам, які за два дні проробили роботу, порівнянну з результатами діяльності МЗС за багато років мирного часу.

Читайте також:

Віталій Портников

Зимова війна: Путін діє за сценарієм Сталіна

Немає сенсу перераховувати всі оголошені санкції і ступінь їхнього впливу на нафтогазову економіку Росії та її жителів. Про неможливість зняти з рахунку долари, розрахуватися карткою російського банку за кордоном, замовити нову іномарку, купити й обслужити літак іноземного виробництва, а також запастись чипами для російської «суперзброї» багато написано в соціальних мережах, і тепер ми всі з нетерпінням чекаємо відключення від SWIFT, що позбавить російську економіку можливості здійснювати розрахунки з зовнішнім світом .

Що в результаті? Прийняті санкції зроблять неоціненний внесок у створення цивілізаційної прірви між нами та ворогом. Нам навіть не потрібно буде будувати огорожу. Дві тектонічні плити, на одній із яких Україна, на іншій Росія, почнуть рухатися, і, на щастя, у різних напрямках. Одна вгору, під упливом імпульсу небаченого єднання українського народу та влади в ім'я перемоги та мільярдами західної фінансової допомоги. Усе разом це має привести до справжнього економічного дива, яке дозволить спочатку швидко відбудувати все зруйноване під час війни, а після цього стати до будівництво нової економіки, яка й має стати найкращою протиотрутою від мракобісся «русского миру».

А ось друга плита почне спуск, поступово перетворюючись на Північну Корею, лише з великою кількістю природних копалин. Без узаємодії зі світом, у вигляді іноземних інвестицій, які несуть капітал і технології, про економічне зростання і говорити нічого. У довгостроковій перспективі, мені здається, і газ продавати стане складніше, адже отримавши урок, Європа навряд чи затягуватиме з диверсифікацією газового імпорту і почне рух у бік зрідженого газу та LNG-терміналів.

А вже далі, якщо дати волю фантазії, то можна легко уявити, яка боротьба за виживання може початися між різними групами впливу в Росії — олігархами, кадировцями, якутськими алмазними магнатами і китайцями, які успішно освоюють схід країни, особливо в умовах ізоляції від зовнішнього світу. У порівнянні з цим, павуки в банці можуть здатися просто ніжними створіннями. І на відміну від невеликої монолітної Північної Кореї, російський диктатор, обламавши зуби в Україні, навряд чи збереже владу, достатню, щоб контролювати величезну країну, хай і цілковито ізольовану від усього світу.

Ізоляція ворога — це величезний шанс для України відірватися від Росії назавжди, безповоротно. І, на мою думку, дуже важливо розуміти, що цей шанс не існуватиме вічно. Досить довго — допоки Росія не зміниться і не заслужить права повернутися до цивілізованого світу — але не вічно. І якщо ми не використаємо цей шанс, отриманий ціною крові, горя та безприкладної мужності та героїзму українців, то майбутні покоління нам цього точно не пробачать.

Читайте інші тематичні колонки на НВ:

Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим щодня

Особисті фінанси з Іваном Компаном — у вівторок

Тиждень по-діловому із Сергієм Фурсою — по п’ятницях

Кіно з Олексієм Бондарєвим — по суботах

Сinema4 з Фоззі — щомісяця

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ